1. Словник синонімів української мови

поникати

ВИ́ЛЯГТИ (про траву, злакові тощо — нахилитися стеблами до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру та ін.), ПОЛЯГТИ́, ПОНИ́КНУТИ. — Недок.: виляга́ти, поляга́ти, поника́ти. Вилягли в полі хліба, хліборобства гине надія (М. Зеров); Трави довгі полягли у лузі (В. Сосюра); Усміхнуться квіточки чи поникнуть зрана..? (П. Грабовський).

ОПУСКА́ТИСЯ (переміщуватися нижче, донизу), ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ЗНИЖА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОСУВА́ТИСЯ, ОПАДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ХЛЯ́НУТИ розм., ХЛЯ́ТИ розм., рідко; ПОНИКА́ТИ (перев. про голову); ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ПІРНА́ТИ (про судно, літак і т. ін., що рухається — переміщатися різко вниз); ПЛАНЕРУВА́ТИ (про планери, літаки, птахів — переміщатися вниз повільно, плавно). — Док.: опусти́тися, зни́зитися, спусти́тися, осу́нутися, опа́сти, осі́сти, упа́сти (впа́сти), припа́сти, пони́кнути, провали́тися, пірну́ти, спланерува́ти. Я бачу, як камінець опускається щораз нижче й нижче в глибінь моря (Ю. Яновський); Описавши велике коло над морем, чайка почала повільно знижуватись (Ю. Збанацький); Хмари спускались над горами все нижче та нижче (І. Нечуй-Левицький); Дем'ян осувається грудьми вниз (Ю. Смолич); Котовський заходив у море по коліна в найдужчий.. шторм — і хвилі опадали (Ю. Смолич); Ось сонце ще більше осіло (Панас Мирний); Руки падають, і він мовчить, безсилий (М. Рильський); Маковейчик припадає майже до землі (О. Гончар); А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий (Словник Б. Грінченка); Коли часом у важкій задумі моя поникне голова, легенький стук у вікно чи в двері потоки мрій перерива (І. Франко); Виринав (баркас).., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян); Літак.. круто пірнув до землі (І. Ле); Поранений (чирок) спланерував в очерет (Ю. Мушкетик).

СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бшати, послабі́шати, збезси́літи, обезсиліти, підупа́сти, перевести́ся, зда́ти, зани́діти, зни́діти, зни́кнути (зникти), пони́кнути, захи́ріти, ослабі́ти. Явдоха почувала, що слабне (О. Донченко); Раніше молодиця народжувала, поки на тих дітей геть уся переводилась (Є. Гуцало); Невже ж він має сам своєю особою та нидіти з жури? (Лесь Мартович); В міру того, як дух кріпшав, його тіло никло й никло (А. Крушельницький); — Кожній культурній людині добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Ю. Смолич); Наталка поникла, втративши на мить всю силу (О. Довженко). — Пор. 1. висна́жуватися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поникати — поника́ти 1 дієслово доконаного виду никати якийсь час поника́ти 2 дієслово недоконаного виду схилятися, пригинатися Орфографічний словник української мови
  2. поникати — I -аю, -аєш, док. Никати якийсь час. II -аю, -аєш, недок., поникнути, -ну, -неш; мин. ч. поник, -ла, -ло і поникнув, -нула, -нуло, док. 1》 Схилятися, пригинатися. || чим, у сполуч. зі сл. голова, чоло, уроч. Схиляти донизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поникати — моск. схиляти Словник чужослів Павло Штепа
  4. поникати — ПОНИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Никати якийсь час. Вернувся [Вітя] до двору, походив, поникав; зайшов у пасіку, ліг горілиць на траві (С. Васильченко). ПОНИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́КНУТИ, ну, неш, заст., і рідко и́чу, и́чеш, мин. Словник української мови у 20 томах
  5. поникати — пони́кати подивитися, попильнувати (ст): – Ти, братику, є стукнєнтий в мозок. Ліпше за собою поникай. – Не твій інте́рес (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. поникати — ПОНИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Никати якийсь час. Вернувся [Вітя] до двору, походив, поникав; зайшов у пасіку, ліг горілиць на траві (Вас., II, 1959, 182). ПОНИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. пони́к, ла, ло і пони́кнув, нула, ло, док. Словник української мови в 11 томах
  7. поникати — I. Поника́ти, -ка́ю, -єш гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі. --------------- II. Поника́ти, -ка́ю, -єш сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Словник української мови Грінченка