поривати
порива́ти
I -аю, -аєш, недок., порвати, -ву, -веш, док.
1》 перех. і неперех. Порушувати зв'язки з ким-, чим-небудь, припиняти стосунки з кимсь.
|| з чим. Відмовитися від яких-небудь переконань, поглядів і т. ін., осудивши їх.
|| Скасувати договір, порушити зобов'язання, присягу тощо.
2》 перех., перен. Припиняти або переривати яку-небудь дію, стан кого-небудь або перебіг, розвиток чогось.
II -аю, -аєш, недок., порвати, -ву, -веш, док., розм.
1》 перех. Різким рухом, рвучко простягати вперед.
Поривати очі куди, на кого — що — а) спрямовувати погляд, намагатися заглянути куди-небудь; б) дивитись із заздрістю, зазіхати.
2》 перех., діал. Хапати, схоплювати.
3》 неперех., перен. Яскраво, наочно виявлятися.
III -ає, недок., перех. і без додатка.
1》 Захоплювати з собою; підхопивши, тягти силою свого руху.
2》 перен. Приваблювати, притягати до себе.
|| Вабити, манити кудись, до кого-, чого-небудь.
|| безос.
|| Викликати бажання зробити що-небудь, спонукати до яких-небудь дій, вчинків; запалювати, надихати на щось.
|| безос., перев. з інфін. Дуже хотітися. Так і пориває.
3》 перен. Оволодівати чиїмись думками, серцем і т. ін., охоплювати кого-небудь (про почуття, настрій тощо). Поривати до живого серця.
Значення в інших словниках
- поривати — порива́ти 1 дієслово недоконаного виду порушувати зв'язки з кимось, чимось порива́ти 2 дієслово недоконаного виду рвучко простягати вперед; схоплювати; виявлятися розм. порива́ти 3 дієслово недоконаного виду захоплювати із собою; приваблювати Орфографічний словник української мови
- поривати — 1. розривати, уривати, переривати; 2. (руку) простягати; (рукою) хапати, схоплювати; 3. (за собою) тягти, тягнути; П. приваблювати, притягати; (куди) вабити, манити; (до чого) спонукувати, штовхати; неос. Словник синонімів Караванського
- поривати — (почуття) вабити, повабити, зваблювати, звабити, позваблювати, приваблювати, привабити, поприваблювати, вести, повести, наводити, навести, понаводити, приводити, привести, поприводити, залучувати, залучити, позалучувати, злучувати, злучити... Словник чужослів Павло Штепа
- поривати — ПОРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док. 1. що і без прям. дод. Порушувати зв'язки з ким-, чим-небудь, припиняти стосунки з кимсь. Словник української мови у 20 томах
- поривати — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- поривати — ПОРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док. 1. перех. і неперех. Порушувати зв’язки з ким-, чим-небудь, припиняти стосунки з кимсь. Порвати ви б не могли безкарно для обох, та й нема рації поривати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- поривати — Порива́ти, -ва́ю, -єш гл. сов. в. порвати, -рву, -рве́ш. 1) Схватывать, схватить. Як порве мене за руку! Н. Вол. у. Я порвав його за груди. Н. Вол. у. 2) Влечь, увлекать, увлечь. Плинут рибки, плинут, близше пришивают, мого синка жучка далій поривают. Словник української мови Грінченка