1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пориватися

порива́тися

I -ається, недок., порватися, -веться, док.

1》 перев. док. Порушитися, припинитися (про зв'язки, стосунки і т. ін.).

2》 перен. Раптово припинятися, перериватися (про дію, стан або перебіг, розвиток чогось).

3》 тільки недок. Пас. до поривати I.

II -аюся, -аєшся, недок., порватися, -вуся, -вешся, док.

1》 Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь; кидатися.

|| перев. недок. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись вирватися, силою звільнитися від кого-, чого-небудь і т. ін.

|| Різко, поривчасто дути, віяти (про вітер).

|| Настійливо намагатися проникнути куди-небудь, силою увірватися кудись.

|| Виходити назовні, вириватися.

|| Стрімко злітати, підноситися вгору.

|| Виростаючи, тягнутися догори, до сонця (про рослини).

2》 тільки недок. Нестримно, наполегливо прагнути, бажати досягти чого-небудь.

|| Відчувати потяг, схильність до кого-, чого-небудь.

|| Відчувати непереборне бажання бути, перебувати десь.

3》 з інфін., перен. Мати намір, виявляти бажання щось зробити.

|| Намагатися, робити спроби, силкуватися виконати якусь дію.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пориватися — порива́тися 1 дієслово недоконаного виду руйнуватися, припинятися — про зв'язки, стосунки порива́тися 2 дієслово недоконаного виду кидатися Орфографічний словник української мови
  2. пориватися — 1. (- стосунки) уриватися, припинятися, перериватися; 2. (вперед) линути, рватися, кидатися; (до чого) прагнути; (вгору) тягтися, (- дерева — ще) виганяти|ся|; (у путах) борсатися; (- вітер) віяти, дути; (з душі) вириватися; (діяти) намагатися... Словник синонімів Караванського
  3. пориватися — див. збиратися Словник синонімів Вусика
  4. пориватися — ПОРИВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., ПОРВА́ТИСЯ, ве́ться, док. 1. перев. док. Порушитися, припинитися (про зв'язки, стосунки і т. ін.). – Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин... – Та зносини не порвалися (М. Словник української мови у 20 томах
  5. пориватися — душа́ порива́ється чия, до кого—чого, куди і без додатка. Хто-небудь відчуває нестримний потяг, прагнення до кого-, чого-небудь, бажання чогось. Фразеологічний словник української мови
  6. пориватися — ПРИПИНИ́ТИСЯ (перестати відбуватися, здійснюватися, часто тимчасово), ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, ПЕРЕРВА́ТИСЯ, СТА́ТИ, ОБІРВА́ТИСЯ, УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), ЗАВМЕ́РТИ, КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАПИНИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. пориватися — ПОРИВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., ПОРВА́ТИСЯ, ве́ться, док. 1. перев. док. Порушитися, припинитися (про зв’язки, стосунки і т. ін.). — Образиться? Покірно прошу… Не треба мені з ним ніяких зносин… — Та зносини не порвалися (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. пориватися — Порива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. порва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. Порываться, рваться; бросаться, броситься. Скільки раз я поривався до вас. Г. Барв. 280. Ще гірш мене зневажає, а де́лі й бити вже порвалась. МВ. І. 29. Словник української мови Грінченка