пориватися

ПОРИВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., ПОРВА́ТИСЯ, ве́ться, док.

1. перев. док. Порушитися, припинитися (про зв'язки, стосунки і т. ін.).

– Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин... – Та зносини не порвалися (М. Коцюбинський);

А тепер, коли зв'язки з Росією порвалися, коли очі угорської інтелігенції звернулись до Пешта – що там осталось? (І. Франко);

Мар'я, побачивши, що недавній лад [з паничем] якось порвався, поспішила собі за Христею (Панас Мирний).

2. перен. Раптово припинятися, перериватися (про дію, стан або перебіг, розвиток чогось).

На який час розмова порвалася; потім Печариця повертається до Галі, усміхаючись (Панас Мирний);

Турбай навіть зрадів, що гнітюча тиша порвалася (М. Руденко);

Листування само собою порвалось, але приязнь ще дитяча лишалася довгий час (Іван Ле і О. Левада).

3. тільки недок. Пас. до порива́ти¹.

ПОРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПОРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь; кидатися.

Задні трохи припинилися. Зате Мемет поривавсь наперед з затуманеним зором і головою, як у роз'юшеного цапа, і, шкутильгаючи, то виростав, то опадав, як морська хвиля (М. Коцюбинський);

Іноді їй вчувалося, що десь гримить, і вона нервово поривалася до вікна (О. Гончар);

З-за брами входить Іван Свічка, молодий, вродливий майстер, і зараз же поривається до Меланки (І. Кочерга);

Петрусь поспішив одскочити, хоч так порвався, що аж упав з лави додолу... (Панас Мирний);

Аж ось розляглося: – Тікаймо! Є лаз! – І вихором табір порвався ураз... (М. Старицький);

* Образно. Місяць все щедріше оббризкував сяйвом оброшені дерева і шляхи, чіткіше обрисовувались нерозсідлані коні, а притишені пісні козаків поривались і поривались на далекі пороги, до укляклих вишняків, до червоних калин і чорних пожарищ, де є мати чи батько і вірне кохання (М. Стельмах);

// перев. недок. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись вирватися, силою звільнитися від кого-, чого-небудь і т. ін.

На якийсь часок переставали вони пориватися, наче заспокоювалися, трохи набиралися терпливості (Марко Вовчок);

// Різко, поривчасто дути, віяти (про вітер).

З півночі поривався дошкульний вітер, він був наче в незримій колючій шкірі їжака і штрикався холодними голочками... (Я. Гримайло);

// Настійливо намагатися проникнути куди-небудь, силою увірватися кудись.

Надворі учинився заколот: Йоч Галчан гаряче боронив свої авторські права й поривався до хати (М. Коцюбинський);

Горіла хата, підірвана гранатою. Біля хати в розпачі поривалася в огонь чиясь стара мати і плакала гіркими сльозами (О. Довженко);

Дві-три жінки порвалися було в хату (Панас Мирний);

// Виходити назовні, вириватися.

“Добий мене, дай згинути одразу!” Ох, як сей поклик з серця поривався (Леся Українка);

Про Якова вона не змогла згадати без того, щоб пекуча туга не скрутила, мов у пучці, її серця, щоб не порвалися разом з гіркими слізьми ще тяжчі, ще гірші прокльони (Панас Мирний);

// Стрімко злітати, підноситися вгору.

З граком ми зіглянулись [зглянулись] око на око. Хто ж злякавсь? Грак злякавсь і порвався високо (Л. Боровиковський);

Над містом, немов грандіозні вітрила, порвалися у височінь червоні прапори (В. Кучер);

// Виростаючи, тягнутися догори, до сонця (про рослини).

Дерева, обплутані непаразитичними рослинами.., поривалися до сонця, наче в'язні на волю (Ю. Бедзик);

Соковитий пирій, типець та ковила, змагаючись за свої аборигенні права, неозорим килимом вкривали чорну родючу землю, пориваючись своїм гостролистям до теплого ласкавого сонця (С. Добровольський).

2. тільки недок. Нестримно, наполегливо прагнути, бажати досягти чого-небудь.

Вона чула, що, опріч робучої сили, єсть у ній ще щось, чому вона не знала ймення, але що поривалось до іншого, кращого життя, виливалось в пісні, жартах, дотепі... (М. Коцюбинський);

Нестримно пориваючись до свободи, миру й творчості, вони проникали через прикордонні застави, і ніщо не могло затримати цей потік (В. Собко);

// Відчувати потяг, схильність до кого-, чого-небудь.

Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся істота його! (Б. Грінченко);

Спершу розповів [Ганжа-Ганженко], як відроджується життя по школах після денікінщини, як пориваються діти до науки, до світла (О. Гончар);

Щовечора бачився [Грицько] з Орисею, але що то за зустрічі були! Дівчина і поривалась до нього, і сторонилась його – п'яного (А. Головко);

// Відчувати непереборне бажання бути, перебувати десь.

Ой, гори, гори, золоті верхів'я! Та нащо ж я до вас так пориваюсь? (Леся Українка);

– Під час війни, коли в Будапешті я, у Відні снаряди возив, ох, як звідти сюди поривався, до цих наших, Корнію, степів (О. Гончар).

3. з інфін., перен. Мати намір, виявляти бажання щось зробити.

Йон кілька раз поривався щось сказати Параскіці, та все у нього якось не виходило (М. Коцюбинський);

Здається, вже про все переговорили [друзі], кілька разів поривалися додому йти, але все не зважувались (В. Кучер);

Явдоха попрощалась і пішла. Йосип порвався проводити (Панас Мирний);

// Намагатися, робити спроби, силкуватися виконати якусь дію.

Антоша поривався щось говорити, і сині жили наллялись у нього на білому лобі (М. Коцюбинський);

Воронюк поривався втекти і знову вертався, немов тягло його назад якоюсь силою (С. Васильченко);

Якась стара – не менше як дев'яносто літ – жінка раз у раз поривалася танцювати тарантелу (Л. Смілянський);

Бачить [панночка], що корюся, та ще гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвалась (Марко Вовчок);

Він порвався устати; підвівся – і впав (Панас Мирний);

* Образно. Ще після снідання сонце поривалося вирватись з неволі темних хмар, що кругом облягли його (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пориватися — порива́тися 1 дієслово недоконаного виду руйнуватися, припинятися — про зв'язки, стосунки порива́тися 2 дієслово недоконаного виду кидатися Орфографічний словник української мови
  2. пориватися — 1. (- стосунки) уриватися, припинятися, перериватися; 2. (вперед) линути, рватися, кидатися; (до чого) прагнути; (вгору) тягтися, (- дерева — ще) виганяти|ся|; (у путах) борсатися; (- вітер) віяти, дути; (з душі) вириватися; (діяти) намагатися... Словник синонімів Караванського
  3. пориватися — див. збиратися Словник синонімів Вусика
  4. пориватися — I -ається, недок., порватися, -веться, док. 1》 перев. док. Порушитися, припинитися (про зв'язки, стосунки і т. ін.). 2》 перен. Раптово припинятися, перериватися (про дію, стан або перебіг, розвиток чогось). 3》 тільки недок. Пас. до поривати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пориватися — душа́ порива́ється чия, до кого—чого, куди і без додатка. Хто-небудь відчуває нестримний потяг, прагнення до кого-, чого-небудь, бажання чогось. Фразеологічний словник української мови
  6. пориватися — ПРИПИНИ́ТИСЯ (перестати відбуватися, здійснюватися, часто тимчасово), ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, ПЕРЕРВА́ТИСЯ, СТА́ТИ, ОБІРВА́ТИСЯ, УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), ЗАВМЕ́РТИ, КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАПИНИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. пориватися — ПОРИВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., ПОРВА́ТИСЯ, ве́ться, док. 1. перев. док. Порушитися, припинитися (про зв’язки, стосунки і т. ін.). — Образиться? Покірно прошу… Не треба мені з ним ніяких зносин… — Та зносини не порвалися (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. пориватися — Порива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. порва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. Порываться, рваться; бросаться, броситься. Скільки раз я поривався до вас. Г. Барв. 280. Ще гірш мене зневажає, а де́лі й бити вже порвалась. МВ. І. 29. Словник української мови Грінченка