1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порідний

порі́дний

породний, -а, -е.

1》 Прикм. до порода 1).

|| Власт. певній породі.

2》 с. г., рідко. Те саме, що породистий 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порідний — порі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. порідний — ПОРІ́ДНИЙ див. поро́дний. Словник української мови у 20 томах
  3. порідний — ПОРО́ДИСТИЙ (про тварин — який має яскраво виражені ознаки доброї породи), ЧИСТОКРО́ВНИЙ, КРО́ВНИЙ рідше, ЧИСТОПОРІ́ДНИЙ (ЧИСТОПОРОДНИЙ), ЧИСТОПЛЕМІННИЙ, ПОРІ́ДНИЙ (ПОРО́ДНИЙ) с.-г. Дівчата й молодиці корів доїли. А корови ж у нас добрячі, породисті (Є. Словник синонімів української мови
  4. порідний — ПОРІ́ДНИЙ, ПОРО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до поро́да 1. Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах