1. Великий тлумачний словник сучасної мови

посередник

посере́дник

-а, ч.

1》 Особа чи установа, організація і т. ін., що сприяє встановленню та здійсненню ділових контактів, торговельних або дипломатичних зносин між ким-, чим-небудь.

|| Те, що виступає проміжною ланкою у взаємодії між чим-небудь або в процесі перетворення чогось.

Маркетинговий посередник — фірма, яка допомагає компанії у просуванні, збуті та розповсюдженні її товарів серед клієнтів.

Фінансові посередники — фінансові установи (банки, страхові компанії, пенсійні фонди і т. ін.), які акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб, а в подальшому надають їх на комерційних засадах позичальникам.

2》 Той, хто умовляє когось помиритися.

|| Той, хто сприяє встановленню миру між державами.

|| У міжнародному праві – нейтральна держава чи міжнародна організація, що сприяє мирному розв'язанню конфлікту між двома іншими державами.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посередник — посере́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. посередник — ек. маклер, комісіонер, фактор, треті руки, а. брокер; (у спорі) арбітр, третя <�безстороння> особа; (між: держав) медіятор. Словник синонімів Караванського
  3. посередник — [посеиредниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. посередник — ПОСЕРЕ́ДНИК, а, ч. 1. Особа або установа, організація і т. ін., що сприяє встановленню та здійсненню ділових контактів, торговельних або дипломатичних зносин між ким-, чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. посередник — (англ. іntermediary) 1. особа, фірма, організація, що перебуває між виробником та споживачем товарів та сприяє їх взаєминам. У юриспруденції... Економічний словник
  6. посередник — АРБІ́ТР (суддя у справах розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові), ТРЕТЕ́ЙСЬКИЙ СУДДЯ, ПОСЕРЕ́ДНИК (той, хто сприяє примиренню ворогуючих сторін). Словник синонімів української мови
  7. посередник — Посере́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. посередник — ПОСЕРЕ́ДНИК, а, ч. 1. Особа або установа, організація і т. ін., що сприяє встановленню та здійсненню ділових контактів, торговельних або дипломатичних зносин між ким-, чим-небудь. .. Словник української мови в 11 томах
  9. посередник — рос. посредник юридична або фізична особа (агенти, брокери, дилери, маклери, комівояжери, брокерські фірми, агентства), яка на професійних засадах за визначену угодами плату сприяє встановленню ділових партнерських контактів... Eкономічна енциклопедія
  10. посередник — Посередник, -ка м. Мировой посредникъ. Mир. ХРВ. 263. Посередник обходиться з крепаками до-ладу. О. 1862. IX. 123. Словник української мови Грінченка