посередник
ПОСЕРЕ́ДНИК, а, ч.
1. Особа або установа, організація і т. ін., що сприяє встановленню та здійсненню ділових контактів, торговельних або дипломатичних зносин між ким-, чим-небудь.
Новгородські купці були посередниками між боярами і німецькими купцями (з навч. літ.);
Такі великі міста України, як Київ, Львів, Ярослав, Луцьк, Кам'янець, були посередниками у торгівлі Російської держави із Західною Європою, Туреччиною і Молдавією (з наук. літ.);
// Той, хто допомагає кому-небудь спілкуватися з кимсь.
[Орест:] Ви, здається, хочете стати якимсь посередником, чи опікуном межи мною і Любов'ю Олександрівною (Леся Українка);
– Ти вибач мені, Орисю, але, коли вже говорити одверто, – не годжусь я у посередники в таких справах (А. Головко);
* Образно. Тихо було навколо, все мовчало, і лише посередник між землею і небом – жайворонок – співав хвалу новому дню (М. Ю. Тарновський);
// Те, що виступає проміжною ланкою у взаємодії між чим-небудь або в процесі перетворення чогось.
Нервові закінчення являють собою своєрідні “залози”, що виділяють речовину-посередник (медіатор) між нервом і тканиною (з наук.-попул. літ.);
– Я схрещую їх [рослини] поступово, відбираючи близькі до кожної і по можливості такі, що виросли в різних за відстанню місцевостях, створюю гібридів-посередників (О. Довженко).
2. Той, хто умовляє когось помиритися.
Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади та став допитуватись: чого вона бунтує? (Панас Мирний);
// Той, хто сприяє встановленню миру між державами.
Наполеон виступив посередником між Росією і Туреччиною, щоб добитись припинення війни між ними (з навч. літ.);
// У міжнародному праві – нейтральна держава чи міжнародна організація, що сприяє мирному розв'язанню конфлікту між двома іншими державами.
△ (1) Мирови́й посере́дник – після селянської реформи 1861 р. в Росії – урядовий чиновник, що залагоджував конфлікти між селянами та поміщиками.
Пан поїхав до міста і пожалівся, ніби Джеря бунтує громаду. Мировий посередник потяг руку за паном (І. Нечуй-Левицький);
[Лисенко:] Наслухався горя цього, коли був мировим посередником! Я зараз напишу вам скаргу до окружного суду (Ю. Мокрієв).
Значення в інших словниках
- посередник — посере́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- посередник — ек. маклер, комісіонер, фактор, треті руки, а. брокер; (у спорі) арбітр, третя <�безстороння> особа; (між: держав) медіятор. Словник синонімів Караванського
- посередник — [посеиредниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- посередник — -а, ч. 1》 Особа чи установа, організація і т. ін., що сприяє встановленню та здійсненню ділових контактів, торговельних або дипломатичних зносин між ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посередник — (англ. іntermediary) 1. особа, фірма, організація, що перебуває між виробником та споживачем товарів та сприяє їх взаєминам. У юриспруденції... Економічний словник
- посередник — АРБІ́ТР (суддя у справах розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові), ТРЕТЕ́ЙСЬКИЙ СУДДЯ, ПОСЕРЕ́ДНИК (той, хто сприяє примиренню ворогуючих сторін). Словник синонімів української мови
- посередник — Посере́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посередник — ПОСЕРЕ́ДНИК, а, ч. 1. Особа або установа, організація і т. ін., що сприяє встановленню та здійсненню ділових контактів, торговельних або дипломатичних зносин між ким-, чим-небудь. .. Словник української мови в 11 томах
- посередник — рос. посредник юридична або фізична особа (агенти, брокери, дилери, маклери, комівояжери, брокерські фірми, агентства), яка на професійних засадах за визначену угодами плату сприяє встановленню ділових партнерських контактів... Eкономічна енциклопедія
- посередник — Посередник, -ка м. Мировой посредникъ. Mир. ХРВ. 263. Посередник обходиться з крепаками до-ладу. О. 1862. IX. 123. Словник української мови Грінченка