1. Великий тлумачний словник сучасної мови

посивілий

поси́вілий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посивіти 1).

|| у знач. прикм.

2》 у знач. прикм. Який став сірим, набув сірого відтінку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посивілий — поси́ві́лий 1 дієприкметник від: посивіти поси́ві́лий 2 прикметник який став сірим Орфографічний словник української мови
  2. посивілий — див. сивий Словник синонімів Вусика
  3. посивілий — ПОСИ́ВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до поси́ві́ти 1. Молода жінка, посивіла й змучена, чекала вістей про чоловіка: може, хто напише хоч де могилка його (Ю. Яновський); Воєвода хмурого вигляду литвин, з довгими, вже посивілими вусами (І. Словник української мови у 20 томах
  4. посивілий — СИ́ВИЙ (про людину — з сивим волоссям), СИВОВОЛО́СИЙ, СИВОГОЛО́ВИЙ, СРІБНОВОЛО́СИЙ, СРІБНОГОЛО́ВИЙ, СИВОГЛА́ВИЙ поет., СИВОЧО́ЛИЙ поет. Словник синонімів української мови
  5. посивілий — ПОСИ́ВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до поси́ві́ти 1. Молода жінка, посивіла й змучена, чекала вістей про чоловіка: може, хто напише хоч де могилка його (Ю. Янов., II, 1954, 47); Воєвода хмурого вигляду литвин, з довгими, вже посивілими вусами (Коч. Словник української мови в 11 томах
  6. посивілий — Посивілий, -а, -е Посѣдѣвшій. Ціле руно посивілого волосся на голові. Мир. Пов. І. 115. Словник української мови Грінченка