1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поснулий

посну́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до поснути.

|| у знач. прикм.

|| у знач. ім. поснулі, -лих, мн. Ті, що заснули.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поснулий — посну́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поснулий — ПОСНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до посну́ти; // у знач. прикм. Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Іван Ле); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. поснулий — ПОСНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посну́ти; // У знач. прикм. Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Ле, Клен. лист, 1960, 95); *Образно. Словник української мови в 11 томах