поставити
поста́вити
I -влю, -виш; мн. поставлять; док., перех.
1》 Примусити когось або допомогти кому-небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення.
|| безос.
|| Наказати або допомогти комусь, примусити або попросити когось стати де-небудь.
|| у сполуч. з деякими присл. Примусити кого-небудь стати в якусь позу, позицію.
До стінки поставити — розстріляти.
Поставити в (у) куток — покарати дитину, примусивши її якийсь час стояти в кутку.
2》 перев. у сполуч. з інфін. Наказати кому-небудь виконувати якусь роботу (звичайно стоячи).
|| ким, за кого, рідше на кого – що, розм. Призначити на якусь посаду і роботу.
Поставити над ким — призначити головним, дати владу над ким-небудь.
3》 Направити куди-небудь для виконання якогось доручення, завдання, розташувати в певному місці (для ведення бою, охорони і т. ін.).
|| перев. у сполуч. зі. сл. на квартиру, розм. Помістити кого-небудь десь для проживання або на ночівлю.
4》 перен. Змусити кого-небудь опинитися в якомусь становищі, потрапити в якісь умови, обставини.
|| у сполуч. зі сл. себе. Примусити поважати себе, викликати повагу, шанобливе ставлення до себе.
Поставити на місце кого — збити пиху з кого-небудь, у різкій формі зробити кому-небудь зауваження про нескромну, зарозумілу поведінку.
Поставити на чолі кого, чого — надати провідної ролі, зробити керівником, вождем кого-, чого-небудь.
Поставити поза законом — позбавити кого-небудь прав громадянства, заступництва з боку державних органів.
Поставити себе на місце чиє — уявити себе в таких самих обставинах, у такому самому становищі, як хто-небудь.
5》 заст., міф. Створити ким-, чим-небудь; обернути на когось, щось.
6》 Надати чому-небудь вертикального положення; розташувати, укріпити щось вертикально.
7》 у сполуч. з деякими присл. Надати чому-небудь певного положення (за знач. відповідного прислівника).
Поставити на колеса — забезпечивши власними транспортними засобами, зробити пересувним, мобільним.
8》 Помістити куди-небудь, розмістити десь.
|| Подати на стіл (страви, напої і т. ін.).
Поставити могорич кому — почастувати кого-небудь вином, горілкою (за послугу, допомогу і т. ін.).
9》 також з інфін. Установити де-небудь із певною метою.
|| Прикріпити до чогось, установити на чому-небудь для роботи, дії і т. ін.
|| Пришити, прибити і т. ін. до чого-небудь під час виготовлення або ремонту.
|| З лікувальною метою прикласти до якої-небудь частини тіла. Поставити пломбу. Поставити самовар. Поставити свічку.
10》 Написати щось, зробити напис на чому-небудь. Поставити розділові знаки.
|| Записати оцінку в журнал, залікову книжку і т. ін. Поставити печатку. Поставити підпис.
11》 розм. Збудувати, спорудити що-небудь.
12》 у сполуч. зі сл. справа, робота і т. ін. Налагодити, організувати. Поставити дослід. Поставити рекорд.
13》 Показати на сцені виставу, здійснити режисерську підготовку спектаклю.
14》 Запропонувати що-небудь для прийняття, виконання; висловити певні вимоги, побажання і т. ін. Поставити запитання. Поставити питання на зборах.
15》 у сполуч. з деякими ім. з прийм. Визнати чим-небудь, оцінити, кваліфікувати як щось (за знач. відповідного іменника). Поставити на перший план.
16》 заст. Прийняти яке-небудь рішення; вирішити, ухвалити.
|| Запровадити. Поставити діагноз. Поставити на своєму. Поставити собі за мету.
Поставити перед фактом — зробити щось без попередження, всупереч чиємусь наказу, розпорядженню, бажанню і т. ін.; повідомити кого-небудь про те, що вже відбулося.
Поставити хрест на кому — чому, рідко над ким — чим — а) перестати покладати надії па когось, щось; б) перестати робити що-небудь, займатися чимсь, думати, згадувати про щось.
II див. поставляти.
Значення в інших словниках
- поставити — поста́вити 1 дієслово доконаного виду надати комусь або чомусь вертикального положення; призначити на роботу; надати повноважень поста́вити 2 дієслово доконаного виду доставити Орфографічний словник української мови
- поставити — ПОСТА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. поста́влять; док., кого, що. 1. Примусити когось або допомогти кому-небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. Максим поставив Андрія на ноги: – Хрестись (М. Коцюбинський); // безос. Словник української мови у 20 томах
- поставити — поста́вити 1. поставити ◊ зага́ту поста́вити → загата ◊ па́ркан поста́вити → паркан ◊ поста́вити ґу́лю → ґуля 2. постановити, вирішити (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- поставити — Застався, а постався. Задовжись, а таки покажи, що ти не щобудь. Поставив усе на одну карту. Заризикував цілим своїм майном. Поставив честь. Поставив могорич, частунок. Постав хатку з лободи, а в чужую не веди. Говорить молода дівчина своєму нареченому, що вона не хоче жити в чужій хаті. Приповідки або українсько-народня філософія
- поставити — перево́дити (ста́вити) / перевести́ (поста́вити) на ре́йки які, чого. Надавати чому-небудь певного спрямування; організовувати, спрямовувати, перетворювати і т. ін. що-небудь певним чином. Фразеологічний словник української мови
- поставити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
- поставити — Поста́вити, -та́влю, -та́виш, -влять; поста́в, -та́вмо, -та́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поставити — ПОСТА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. поста́влять; док., перех. 1. Примусити когось або допомогти кому-небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. Максим поставив Андрія на ноги: — Хрестись (Коцюб., II, 1955, 101); // безос. Словник української мови в 11 томах
- поставити — Поставити, -влю, -виш гл. 1) Поставить. Поставила тарілку з хлібом перед старим Полом дідом. Котл. Ен. I. 7. Зжав своє жито... поставив в копи. Чуб. II. 11. В п'ятьох як вийдемо на ниву, то по полукіпку поставим. Г. Барв. 347. поставити обід. Дать обѣдъ. Словник української мови Грінченка