1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поталанити

потала́нити

-ить, док., безос., кому.

|| Випасти на чиюсь долю (про успіх, сприятливий збіг обставин, щасливу нагоду тощо).

|| з ким – чим, у чому, на кого. Виявитися вдалим, успішним (про вибір, придбання чогось і т. ін.).

|| з інфін. Спромогтися здійснити якийсь намір, досягти чогось (про того, хто докладає зусиль для виконання певної дії); пощастити.

|| Виграти в азартній грі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поталанити — поталани́ти дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. поталанити — ПОТАЛАНИ́ТИ, и́ть, док., безос., кому. Щасливо скластися (про чиєсь життя, чиюсь долю); пощастити. – Еге-ге! поталанило мені, – радіє старий. – На добру стежку вступив я, піду і далі по ній... (М. Словник української мови у 20 томах
  3. поталанити — ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  4. поталанити — ПОТАЛА́НИТИ, и́ть, док., безос., кому. Щасливо скластися (про чиєсь життя, чиюсь долю); пощастити. — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду і далі по ній… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. поталанити — Поталанити, -ни́ть гл. безл. Не поталанило йому бачити її. Г. Барв. 123. Словник української мови Грінченка