предикат

Значення в інших словниках

1. предикат — предика́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. предикат — [преидиекат] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
3. предикат — (грам.) присудок Словник чужослів Павло Штепа
4. предикат — ПРЕДИКА́Т, а, ч. 1. лог. Один з двох термінів судження, в якому щось говориться про предмет судження (суб'єкт). Для вираження думки, тобто судження, необхідне сполучення слів, в яких був би зазначений предикат судження (з наук. літ.). 2. лінгв. Словник української мови у 20 томах
5. предикат — (англ. рredicate) логічна функція, яка виражає деякі співвідношення між своїми аргументами: набуває значення “істина”, якщо це співвідношення є в дійсності; “обман”, якщо воно відсутнє. Економічний словник
6. предикат — предика́т (від лат. praedicatum – сказане) 1. В логіці – один з двох термінів судження, а саме той, в якому щось говориться про предмет мови (суб’єкт). 2. В математичній логіці... Словник іншомовних слів Мельничука
7. предикат — ПРЕДИКАТ (від лат. praedicatum — сказане) — в традиційній логіці один з двох термінів судження, а саме той, в якому йдеться про предмет мови (суб'єкт). В математичній логіці... Філософський енциклопедичний словник
8. предикат — ПРИ́СУДОК грам., ПРЕДИКА́Т. Складений присудок; Виконувати роль предиката. Словник синонімів української мови
9. предикат — Предика́т, -та; -ка́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. предикат — ПРЕДИКА́Т, а, ч. 1. лог. Один з двох термінів судження, в якому щось говориться про предмет судження (суб’єкт). Для вираження думки, тобто судження, необхідне сполучення слів, в яких був би зазначений предикат судження (Рад. психол. наука.., 1958, 232). Словник української мови в 11 томах