1. Великий тлумачний словник сучасної мови

приголосний

при́голосний

-а, -е, лінгв.

Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук.

|| у знач. ім. приголосний, -ного, ч. Звук, основою якого є шум, що виникає внаслідок проходження видихуваного струменя повітря крізь певну перепону, утворювану в якому-небудь місці мовного апарату. Середньоязикові приголосні.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приголосний — при́голосний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. приголосний — [приголоснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук; // у знач. ім. при́голосний, ного... Словник української мови у 20 томах
  4. приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ (звук), КОНСОНА́НТ лінгв., ШЕЛЕСТІ́ВКА заст., СУ́ГОЛОСНИЙ заст. Ненаголошений звук у міг у XІ віці повстати і з приголосного в (А. Кримський); Не любить (українська мова) такого поєднання шелестівок.., яке тяжко вимовити (В. Словник синонімів української мови
  5. приголосний — При́голосний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук; // у знач. ім. при́голосний, ного... Словник української мови в 11 томах