приголосний
ПРИ́ГОЛОСНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови).
Приголосний звук;
// у знач. ім. при́голосний, ного, ч. Звук, основою якого є шум, що виникає внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в якому-небудь місці мовного апарату. Середньоязикові приголосні; Носові приголосні.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приголосний — при́голосний прикметник Орфографічний словник української мови
- приголосний — [приголоснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- приголосний — -а, -е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук. || у знач. ім. приголосний, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
- приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук; // у знач. ім. при́голосний, ного... Словник української мови у 20 томах
- приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ (звук), КОНСОНА́НТ лінгв., ШЕЛЕСТІ́ВКА заст., СУ́ГОЛОСНИЙ заст. Ненаголошений звук у міг у XІ віці повстати і з приголосного в (А. Кримський); Не любить (українська мова) такого поєднання шелестівок.., яке тяжко вимовити (В. Словник синонімів української мови
- приголосний — При́голосний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)