придаток
прида́ток
ч.
1》 род. -тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь.
2》 род. -тка, спец. Відросток, додаткове утворення (у людини, тварини, рослини).
3》 род. -тку, діал. Додача (у 2 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- придаток — прида́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- придаток — ПРИДАЧА, див. ДОДАТОК Словник синонімів Караванського
- придаток — див. прибавка хохл. (прідаток) додаток Словник чужослів Павло Штепа
- придаток — ПРИДА́ТОК, ч. 1. род. тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь. Інколи заявляв [Русевич].., що завод легко міг би обійтися й без цього придатка [лабораторій] (Ю. Словник української мови у 20 томах
- придаток — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
- придаток — ПРИДА́ТОК, ч. 1. род. тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь. Інколи заявляв [Русевич].., що завод легко міг би обійтися й без цього придатка [лабораторій] (Шовк. Словник української мови в 11 томах
- придаток — Придаток, -тку м. Прибавленіе, прибавка. Придаток не стоїть за даток. Ном. № 10590. На придаток дам ще корову. Словник української мови Грінченка