придаток
ПРИДА́ТОК, ч.
1. род. тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь.
Інколи заявляв [Русевич].., що завод легко міг би обійтися й без цього придатка [лабораторій] (Шовк., Інженери, 1956, 66);
В минулому Закарпаття було колоніальним придатком західноєвропейських капіталістичних країн (Цюпа, Україна.., 1960, 281);
*Образно. — Я рядовий життя і не більше. Потроху працюю, потроху мислю, бо кому ж хочеться бути просто придатком до свого власного шлунка (Гончар, Тронка, 1963, 113).
2. род. тка, спец. Відросток, додаткове утворення (у людини, тварини, рослини).
На кінці хобота є носові отвори, через які тварина [слон] дихає, і маленький, дуже чутливий пальцевидний придаток (Зоол., 1957, 162).
3. род. тку, діал. Додача (у 2 знач.).
Придаток не стоїть за даток (Номис, 1864, № 10590).
Значення в інших словниках
- придаток — прида́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- придаток — ПРИДАЧА, див. ДОДАТОК Словник синонімів Караванського
- придаток — ч. 1》 род. -тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь. 2》 род. -тка, спец. Відросток, додаткове утворення (у людини, тварини, рослини). 3》 род. -тку, діал. Додача (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- придаток — див. прибавка хохл. (прідаток) додаток Словник чужослів Павло Штепа
- придаток — ПРИДА́ТОК, ч. 1. род. тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь. Інколи заявляв [Русевич].., що завод легко міг би обійтися й без цього придатка [лабораторій] (Ю. Словник української мови у 20 томах
- придаток — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
- придаток — Придаток, -тку м. Прибавленіе, прибавка. Придаток не стоїть за даток. Ном. № 10590. На придаток дам ще корову. Словник української мови Грінченка