придаток

Значення в інших словниках

1. придаток — прида́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. придаток — ПРИДАЧА, див. ДОДАТОК Словник синонімів Караванського
3. придаток — ч. 1》 род. -тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь. 2》 род. -тка, спец. Відросток, додаткове утворення (у людини, тварини, рослини). 3》 род. -тку, діал. Додача (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. придаток — ПРИДА́ТОК, ч. 1. род. тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь. Інколи заявляв [Русевич].., що завод легко міг би обійтися й без цього придатка [лабораторій] (Ю. Словник української мови у 20 томах
5. придаток — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
6. придаток — ПРИДА́ТОК, ч. 1. род. тка. Те, що, не маючи самостійного значення, є доповненням, додатком до чого-небудь. Інколи заявляв [Русевич].., що завод легко міг би обійтися й без цього придатка [лабораторій] (Шовк. Словник української мови в 11 томах
7. придаток — Придаток, -тку м. Прибавленіе, прибавка. Придаток не стоїть за даток. Ном. № 10590. На придаток дам ще корову. Словник української мови Грінченка