придача

Значення в інших словниках

1. придача — прида́ча іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. придача — -і, ж., розм. Те саме, що додача 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. придача — ПРИДА́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що дода́ча 2. [Храпко:] Все це [дочки] чужий товар. Його гляди, кохай, вигодуй, викохай, а все за люди оддай; та ще й придачу дай, бо так ніхто не візьме! (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
4. придача — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
5. придача — ПРИДА́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що дода́ча 2. [Xрапко:] Все це [дочки] чужий товар. Його гляди, кохай, вигодуй, викохай, а все за люди оддай; та ще й придачу дай, бо так ніхто не візьме! (Мирний, V, 1955, 122). Словник української мови в 11 томах