призначення
призна́чення
-я, с.
1》 Дія за знач. призначити.
2》 Розпорядження на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь.
|| Офіційний документ на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь.
3》 Роль, завдання кого-, чого-небудь у житті, існуванні.
|| Цілеспрямованість, мета створення чого-небудь.
|| Мета використання чого-небудь.
|| у сполуч. з прикм. у род. в. Мета використання (за знач. прикм.).
|| Спосіб використання або застосування чого-небудь.
|| у сполуч. з прикм. у род. в. Спосіб використання (за знач. прикм.). Використовувати за призначенням. Поїзд далекого призначення.
Пункт (місце) призначення — наперед визначений пункт, місце, куди має прибути хто-небудь або бути прислане що-небудь.
4》 Те, що має статися, неминуча доля; фатум.
5》 Приписаний лікарем спосіб лікування або ліки хворому.
Значення в інших словниках
- призначення — призна́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- призначення — ПРИЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. призна́чи́ти. Найважливішим актом, спрямованим на визволення руської церкви з-під візантійського впливу, було призначення в часи правління Ярослава Мудрого, всупереч бажанню Візантії, митрополита з руських (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- призначення — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев. Словник синонімів української мови
- призначення — Призна́чення, -ння; -на́чення, -чень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- призначення — ПРИЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. призна́чи́ти. Найважливішим актом, спрямованим на визволення руської церкви з-під візантійського впливу, було призначення в часи правління Ярослава Мудрого, всупереч бажанню Візантії, митрополита з руських (Нариси стар. Словник української мови в 11 томах