1. Великий тлумачний словник сучасної мови

притримувати

притри́мувати

-ую, -уєш, недок., притримати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Тримаючи або підтримуючи кого-, що-небудь, не давати йому падати, опускатися, рухатися і т. ін.

|| чим і без додатка. Притискуючи що-небудь, утримувати його в певному положенні.

|| Притуляти руки, пальці до чого-небудь, триматися за щось.

Притримати язик за зубами — перестати говорити про що-небудь; помовчати.

2》 Легенько підтримувати, тримати що-небудь якийсь час.

|| Тримати що-небудь трохи довше, ніж звичайно, ніж треба.

|| перен. Зберігати що-небудь на деякий час; приберігати.

3》 Затримувати, уповільнювати, гальмувати рух кого-, чого-небудь.

|| Робити повільнішим (біг, ходу тощо); притишувати.

|| Зупиняти кого-небудь на деякий час (перев. тримаючи за щось).

|| Змушувати кого-небудь залишатися, зупинятися де-небудь на деякий час.

4》 перен., розм. Заважати, перешкоджати здійсненню чого-небудь, утримувати від чогось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притримувати — притри́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. притримувати — Підтримувати, утримувати, тримати; (в льоху) приберігати; (рух) затримувати, сповільняти, гальмувати; (ходу) притишувати; (язик) прикушувати. Словник синонімів Караванського
  3. притримувати — див. зберігати Словник синонімів Вусика
  4. притримувати — ПРИТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Тримаючи або підтримуючи кого-, що-небудь, не давати йому падати, опускатися, рухатися і т. ін. З трудом лише притримувала його Регіна, щоб не впав під колеса вагону (І. Словник української мови у 20 томах
  5. притримувати — БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  6. притримувати — ПРИТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Тримаючи або підтримуючи кого-, що-небудь, не давати йому падати, опускатися, рухатися і т. ін. З трудом лише притримувала його Регіна, щоб не впав під колеса вагону (Фр. Словник української мови в 11 томах