1. Великий тлумачний словник сучасної мови

притуляти

притуля́ти

-яю, -яєш і рідко притулювати, -юю, -юєш, недок., притулити, -тулю, -тулиш, док., перех.

1》 до кого – чого і без додатка.Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось.

|| у сполуч. зі сл. до себе, до серця, до грудей і т. ін. Міцно обіймати кого-небудь.

|| Наближати, присувати, приставляти і т. ін. що-небудь до чогось.

|| Притискаючи, обкладати щось чим-небудь.

|| Ставити щось похило, обпираючи верхньою частиною об що-небудь.

|| Щільно зачиняти (двері і т. ін.); причиняти.

|| перен. Пов'язувати що-небудь із кимсь, застосовувати до когось.

2》 розм. Надавати притулок кому-небудь; поселяти, розміщати.

|| перен., розм. Влаштовувати для публікації в якомусь друкованому органі.

3》 Прикладаючи що-небудь до когось, чогось, приладжувати, припасовувати або приміряти його.

|| Додавати, прилучати щось до чого-небудь.

|| Прикладаючи що-небудь до чогось, з'єднувати з ним; приєднувати.

|| перен., рідко. Додавати щось до висловленого, сказаного раніше.

4》 розм. Розміщувати, класти, ставити і т. ін. що-небудь десь (перев. на невеликому, тісному просторі, у незвичному, незручному місці).

5》 розм. Влаштовувати кого-небудь кудись (на якусь роботу, посаду і т. ін.).

6》 розм., рідко. Закривати, затуляти чим-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притуляти — притуля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. притуляти — ПРИТУЛЮВАТИ, притискати, пригортати; (до очей) наближати; (до стіни) приставляти; (двері) причиняти; (приказку) прикладати; (бездомного) давати притулок кому, поселяти; (на краю) примощувати; (на посаду) влаштовувати; (до чого) додавати, долучати, дотуляти; док. Словник синонімів Караванського
  3. притуляти — ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., кого, що. 1. до кого – чого і без дод. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
  4. притуляти — притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  5. притуляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. притуляти — ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех. 1. до кого-чого і без додатка. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. Словник української мови в 11 томах
  7. притуляти — Притуля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. притули́ти, -лю, -лиш, гл. 1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш. Ном. № 8890. 2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати. Словник української мови Грінченка