1. Словник української мови Грінченка

притуляти

Притуля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. притули́ти, -лю, -лиш, гл.

1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш. Ном. № 8890.

2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати. Г. Барв. 265.

2) Ставить, поставить, помѣщать, помѣстить; пристраивать, пристроить. Я не знаю, де оцю макітру притулити.

4) Прижимать, прижать. Кобза первий кинувся до неї г, притуливши до грудей, чуло промовив... Стор. МПр. 58.

5) Прилагать, приложить, примѣнить къ кому. Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притуляти — притуля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. притуляти — ПРИТУЛЮВАТИ, притискати, пригортати; (до очей) наближати; (до стіни) приставляти; (двері) причиняти; (приказку) прикладати; (бездомного) давати притулок кому, поселяти; (на краю) примощувати; (на посаду) влаштовувати; (до чого) додавати, долучати, дотуляти; док. Словник синонімів Караванського
  3. притуляти — -яю, -яєш і рідко притулювати, -юю, -юєш, недок., притулити, -тулю, -тулиш, док., перех. 1》 до кого – чого і без додатка.Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. || у сполуч. зі сл. до себе, до серця, до грудей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. притуляти — ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., кого, що. 1. до кого – чого і без дод. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
  5. притуляти — притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  6. притуляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. притуляти — ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех. 1. до кого-чого і без додатка. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. Словник української мови в 11 томах