притуляти
ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., кого, що.
1. до кого – чого і без дод. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось.
Нетерпляче кидається [раб-гебрей], притуляючи голову до затіненого боку бруса камінного (Леся Українка);
Нахиляється дід до кожного дерева, притуляє вухо до стовбура (О. Іваненко);
Син хутко вхопив рушницю, притулив приклад до плеча, прижмурив праве око і, хвилинку поцілившись, вистрілив у куток (І. Кириленко);
// у сполуч. зі сл. до себе, до серця, до грудей і т. ін. Міцно обіймати кого-небудь.
Щільно притуляє вона до себе слабу дитину й цілує щоки та очі (І. Нечуй-Левицький);
Притулили [козак і сотниківна] один одного до серця та й заплакали; щастя, як і горе, кажуть люди, точить сльози (О. Стороженко);
Дружно, міцно всіх вас, браття, я б до лона притулив, І надії, і прокляття З вами разом поділив (П. Грабовський);
Варто було зашелестіти траві під маленькою босою ніжкою, як я поспішав назустріч Марії, притуляв її до себе, навіть не питаючи, чом вона запізнилася (І. Муратов);
// Наближати, присувати, приставляти і т. ін. що-небудь до чогось.
Вона притулила лице трохи не до самого дзеркала й роздивлялась на свої дуже примазані помадою коси (І. Нечуй-Левицький);
Високий, худий прислужник пер в двері м'яке, велике крісло, обдерте ззаду і споловіле. З грюком пересадив через поріг і поволік у куток, де й притулив до стіни (М. Коцюбинський);
Стара пані притуляє до очей якісь прозорі скельця і щось белькоче (О. Донченко);
// Притискаючи, обкладати щось чим-небудь.
Щоки пашуть, я гіллячка молодих берізок в жменю зберу да притулюю, щоб прохололи, огортаю собі шию (Ганна Барвінок);
Наталя вмочила у воду хусточку і вправно притулила її Павликові до лоба (О. Донченко);
// Ставити щось похило, обпираючи верхньою частиною об що-небудь.
Почала [Параска] їх [подушки] складати: спідню – пряменько положила, верхню – навскосяк угору підвела, до бильця притулила (Панас Мирний);
// Щільно зачиняти (двері і т. ін.); причиняти.
Міцно двері притулив [би] від заздрого людського ока і почав би нове житє [життя] (Г. Хоткевич);
// перен. Пов'язувати що-небудь з кимось, застосовувати до когось.
Притуляють сю брехеньку іноді до Цигана (Номис);
Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує (Сл. Б. Грінченка);
– Не та мати, що на світ породила, а та мати, що вигодувала... Оцю приказку саме до мене й притуліть (Л. Яновська).
2. розм. Надавати притулок кому-небудь; поселяти, розміщати.
Завтра Соломія мала попрохати свого булгарина притулити поки що Остапа і, коли він згодиться, зараз же вибратись із плавнів (М. Коцюбинський);
[Сашко:] Матері моєї не було? [Сергій:] Не бачив. [Сашко:] Бо там шукають її, корів пригнали, а притулити їх ніде (З. Мороз);
* Образно. Він розбирає й сортує матеріали і свої записки перед виданням. Пише він – де його притулить дорога: на морі, на повітрі, в лісі й в снігах (Ю. Яновський);
// перен., розм. Влаштовувати для публікації в якомусь друкованому органі.
Ще ж я чув, буцімто хочеш тут же притулити дещо і по-нашому писаного (Г. Квітка-Основ'яненко);
Може б його [образок] куди дало б ся притулити? (М. Коцюбинський);
Коли ж мого оповідання ніде до друку Ви не зможете притулити, то звольте, шановний Пане, одіслати його мені рекомендованою опаскою (А. Кримський).
3. Прикладаючи що-небудь до когось, чогось, приладжувати, припасовувати або приміряти його.
Цілісінький день було розкладає [Марта] тії клаптики – косенькі, вузенькі, довгі, куці.., один до одного притуляє, припасує так, що виходять ловкі узори, наче на листу (Грицько Григоренко);
Василина пішла додому через греблю і на самоті під вербами ще раз розгорнула матерію і притулила до свого стану (І. Нечуй-Левицький);
// Додавати, прилучати щось до чого-небудь.
Взяла я ту кукурузу [кукурудзу] та й висипала в мішок до своєї; .. бо мала до чого притулити (І. Нечуй-Левицький);
Роман доміркувався, що ті три морги землі, котрі недавно купив Семен і котрі наче сам Бог притулив до його, Романової, ниви – непотрібні Семенові. Авжеж непотрібні, бо він не вміє шанувати їх (М. Коцюбинський);
// Прикладаючи що-небудь до чогось, з'єднувати з ним; приєднувати.
Взяла я ті шматки сала та й притулила до свого, бо сало ж не значене (І. Нечуй-Левицький);
– Так-то, сину, – зітхнула Настя, – одрізана скибка хліба, то вже не притулиш (С. Васильченко);
Швидко підійшов [чоловік] до дерева, притулив шматок надірваної кори до стовбура, міцно забинтував хусткою, потім витяг з кишені мотузок і став обв'язувати поранене місце (С. Журахович);
// перен., рідко. Додавати щось до висловленого, сказаного раніше.
Що скажеш путнього під такий настрій?! Що розумнішого притулиш до всього сказаного у попередніх розмовах..?! (І. Волошин).
4. розм. Розміщувати, класти, ставити і т. ін. що-небудь десь (перев. на невеликому, тісному просторі, у незвичному, незручному місці).
Та й мудрі ж і писанки!.. рожа на усе яйце і не уписалася, так вже і листячко дрібнесеньке вже на самому кінці ледве притулили (Г. Квітка-Основ'яненко);
На столі, на підвіконні, на поличці біля умивальника – скрізь, де тільки можна було щось притулити, лежали сірі, запилені речі (А. Хорунжий).
5. розм. Влаштовувати кого-небудь кудись (на якусь роботу, посаду і т. ін.).
Якби хлопець – справа ясна: можна притулити десь у ремісничій школі, щоб на майстра научався... (Я. Качура).
6. розм., рідко. Закривати, затуляти чим-небудь.
Коли ж їх [очі] притулили повіками, то вид її зробився зовсім спокійним, а на устах тоді примітили тихий усміх... (Грицько Григоренко).
◇ (1) Притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. – говорити що-небудь недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба.
[Маруся:] Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- притуляти — притуля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- притуляти — ПРИТУЛЮВАТИ, притискати, пригортати; (до очей) наближати; (до стіни) приставляти; (двері) причиняти; (приказку) прикладати; (бездомного) давати притулок кому, поселяти; (на краю) примощувати; (на посаду) влаштовувати; (до чого) додавати, долучати, дотуляти; док. Словник синонімів Караванського
- притуляти — -яю, -яєш і рідко притулювати, -юю, -юєш, недок., притулити, -тулю, -тулиш, док., перех. 1》 до кого – чого і без додатка.Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. || у сполуч. зі сл. до себе, до серця, до грудей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притуляти — притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
- притуляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- притуляти — ПРИТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех. 1. до кого-чого і без додатка. Щільно прикладати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. Словник української мови в 11 томах
- притуляти — Притуля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. притули́ти, -лю, -лиш, гл. 1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш. Ном. № 8890. 2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати. Словник української мови Грінченка