1. Великий тлумачний словник сучасної мови

причепа

приче́па

I -и, ч. і ж., розм.

1》 Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється.

2》 жарт. Надокучлива людина (часто про дитину).

|| зневажл. Занадто настирлива, в'їдлива людина.

|| зневажл. Людина, що набридає настирливими залицяннями.

II -и, ж.

Морська риба з веретеноподібним тілом і присоскою на голові, за допомогою якої вона прикріплюється, прилипає до інших риб або днища суден і пасивно переміщується на значні відстані.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причепа — приче́па 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота надмірно прискіплива людина приче́па 2 іменник жіночого роду, істота риба Орфографічний словник української мови
  2. причепа — Варивода, гарикало, о. іржа, сльота, смола. Словник синонімів Караванського
  3. причепа — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
  4. причепа — ПРИЧЕ́ПА¹, и, ч. і ж., розм. 1. Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється. – Це правдива причепа! – сказала Кайдашиха. – Бере моє добро, ще й мене лає (І. Словник української мови у 20 томах
  5. причепа — ПРИЧЕ́ПА розм. (надмірно прискіплива чи набридлива людина), НАДОЇ́ДА розм., НАСТИ́РА розм., НАКИ́ДАЧ розм., ІРЖА́ зневажл., СЛЬОТА́ зневажл., РЕП'ЯХ зневажл. — Оце причепилася причепа! Не питай, бо швидко старий будеш (І. Словник синонімів української мови
  6. причепа — Приче́па, -пи; -че́пи, -че́п Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. причепа — ПРИЧЕ́ПА¹, и, ч. і ж., розм. 1. Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється. — Це правдива причепа! — сказала Кайдашиха. — Бере моє добро, ще й мене лає (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. причепа — Приче́па, -пи об. Придира, назойливый, привязчивый человѣкъ. Черк. у. Оце причепилась причепа. Левиц. І. 417. Уже і сяк, і так мостить, щоб одкаснулась причепа. Грин. І. 293. Словник української мови Грінченка