причепа

ПРИЧЕ́ПА¹, и, ч. і ж., розм.

1. Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється.

— Це правдива причепа! — сказала Кайдашиха. — Бере моє добро, ще й мене лає (Н.-Лев., II, 1956, 355);

— Тут не вистачає довідки з місця роботи, — зауважила секретарка. Була вона сухорлява, немолода й висока. Саме такі й бувають найбільшими причепами, подумала Ольга (Дор., Не повтори.., 1968, 69);

— Ти, Вовк, причепа. З тобою хіба можна гратись? Ти любиш, щоб усе було по-твоєму… (Збан., Старший брат, 1952, 46).

2. жарт. Надокучлива людина (часто про дитину).

— Лягай, сину. — Лягайте і ви.— Піду до вогника: подивлюся, хто там душу гріє. — І я з вами. — Не виспишся, причепо (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 70);

// зневажл. Занадто настирлива, в’їдлива людина.

— Та кидай оту книжку! Оце прилип до тієї книжки, неначе муха до меду.. — Оце причепилася причепа! Потривай, дочитаю листка! (Н.-Лев., VI, 1966, 376);

[Служебка:] Який чистюк! Та відчепись, причепо! З темниці витягла, та ще якоїсь волі від мене хочеш (Л. Укр., II, 1951, 196);

// зневажл. Людина, що набридає настирливими залицяннями.

— А-а-а, осоружний… причепа! не дивись, кажу! не дивись! — Та давай [дівчина] його вінком по голові й по виду бити (Мирний, І, 1949, 166);

До річки йшла тоді, коли він уже повертався звідти. Бо до всього — він ще й причепа. Зіна кілька разів ловила на собі Олегів погляд (Мушк., Серце.., 1962, 292).

Причі́плюватися (причіпля́тися, причепи́тися) приче́пою див. причі́плюватися.

ПРИЧЕ́ПА², и, ж. Морська риба з веретеноподібним тілом і присоском на голові, за допомогою якого вона прикріплюється, прилипає до інших риб або днища суден і пасивно переміщується на значні відстані.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причепа — приче́па 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота надмірно прискіплива людина приче́па 2 іменник жіночого роду, істота риба Орфографічний словник української мови
  2. причепа — Варивода, гарикало, о. іржа, сльота, смола. Словник синонімів Караванського
  3. причепа — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
  4. причепа — I -и, ч. і ж., розм. 1》 Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється. 2》 жарт. Надокучлива людина (часто про дитину). || зневажл. Занадто настирлива, в'їдлива людина. || зневажл. Людина, що набридає настирливими залицяннями. II -и... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причепа — ПРИЧЕ́ПА¹, и, ч. і ж., розм. 1. Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється. – Це правдива причепа! – сказала Кайдашиха. – Бере моє добро, ще й мене лає (І. Словник української мови у 20 томах
  6. причепа — ПРИЧЕ́ПА розм. (надмірно прискіплива чи набридлива людина), НАДОЇ́ДА розм., НАСТИ́РА розм., НАКИ́ДАЧ розм., ІРЖА́ зневажл., СЛЬОТА́ зневажл., РЕП'ЯХ зневажл. — Оце причепилася причепа! Не питай, бо швидко старий будеш (І. Словник синонімів української мови
  7. причепа — Приче́па, -пи; -че́пи, -че́п Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. причепа — Приче́па, -пи об. Придира, назойливый, привязчивый человѣкъ. Черк. у. Оце причепилась причепа. Левиц. І. 417. Уже і сяк, і так мостить, щоб одкаснулась причепа. Грин. І. 293. Словник української мови Грінченка