причвалати
ПРИЧВАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, розм. Док. до чвала́ти¹.
Причвалала пішки з Грицем аж із Києва тітка Пріська (Юхвід, Оля, 1959, 151);
Зараз ото галасує, витанцьовує на гусениці [бульдозера], а настане вечір, причвалає наш Кузьма до вагончика, як побитий (Гончар, Тронка, 1963, 278);
// фам. Прийти куди-небудь, до когось; прибрести.
Приїхали [козаки] в той Петербург і до царя причвалали (Укр.. казки, легенди.., 1957, 428);
Еней по берегу попхався І сам не знав, куди слонявся, Аж гульк — і в город причвалав (Котл., І, 1952, 71);
Зайшов [Данило] у палату до хворого і, не вітаючись, промовив: — Оце вже я й причвалав (Ле, Ю. Кудря, 1956, 147);
// фам., рідко. Приїхати куди-небудь.
Зразу її хазяйське серце трохи було защеміло на вид тих трьох фіакрів, котрими причвалали гості (Фр., VII, 1951, 95).
Значення в інших словниках
- причвалати — причвала́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- причвалати — -аю, -аєш, розм. Док. до чвалати I. || фам. Прийти куди-небудь, до когось; прибрести. || фам., рідко. Приїхати куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- причвалати — ПРИЧВАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, розм. Док. до чвала́ти¹. Причвалала пішки з Грицем аж із Києва тітка Пріська (Л. Юхвід); Зараз ото галасує, витанцьовує на гусениці [бульдозера], а настане вечір, причвалає наш Кузьма до вагончика, як побитий (О. Гончар); // фам. Словник української мови у 20 томах
- причвалати — I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідко), ПРИВІ́ЯТИСЯ розм., ПРИМАНДРУВА́ТИ розм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИ розм., ПРИБИ́ТИСЯ розм., ПРИТАСКА́ТИСЯ розм., ПРИЧВАЛА́ТИ фам. Словник синонімів української мови
- причвалати — Причвала́ти, -ла́ю, -єш гл. Прибрести. Еней по берегу попхався.... аж гульк — і в город причвалав. Котл. Ен. І. 15. Словник української мови Грінченка