1. Великий тлумачний словник сучасної мови

причитати

причита́ти

-аю, -аєш і причитувати, -ую, -уєш, недок.

1》 над ким. За народним звичаєм – на похороні голосити над покійником, примовляючи.

2》 розм. Жалібно плачучи, нарікати на кого-, що-небудь, побиватися за кимсь, чимсь.

|| перен. Голосно проклинати, лаяти кого-небудь; голосно примовляти щось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причитати — причита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. причитати — Голосити, виголошувати, виголосити, зіголошувати, зіголошити, поголошувати, поголосити, приголошувати, приголосити, уголошувати, уголосити, лебедіти, залебедіти, зілебедіти, налебедіти, полебедіти, лебоніти, залебоніти, злебоніти, налебоніти... Словник чужослів Павло Штепа
  3. причитати — ПРИЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. над ким. За народним звичаєм – на похороні голосити над покійником, примовляючи. Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось померлим (Г. Хоткевич); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. причитати — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм. Словник синонімів української мови
  5. причитати — ПРИЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. над ким. За народним звичаєм — на похороні голосити над покійником, примовляючи. Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось померлим (Хотк. Словник української мови в 11 томах