причілковий
причі́лковий
-а, -е, розм.
Прикм. до причілок 1).
|| Який прилягає до причілка, міститься біля причілка.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- причілковий — причі́лковий прикметник Орфографічний словник української мови
- причілковий — ПРИЧІ́ЛКОВИЙ, а, е, розм. Прикм. до причі́лок 1. Гашіца потихеньку висовується з-під рядна, обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною... (М. Коцюбинський); Хтось обережно постукався в шибку причілкового вікна (В. Словник української мови у 20 томах
- причілковий — Причі́лковий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- причілковий — ПРИЧІ́ЛКОВИЙ, а, е, розм. Прикм. до причі́лок 1. Гашіца потихеньку висовується з-під рядна, обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною… (Коцюб., І, 1955, 247); Хтось обережно постукався в шибку причілкового вікна (Логв. Словник української мови в 11 томах
- причілковий — Причілковий, -а, -е Относящійся къ причілку. ХС. III. 56. Одчинила причілкове вікно. Левиц. Пов. 213. Молодий сідає на причілковій лаві. Грин. IІI. 541. Словник української мови Грінченка