провинник

Значення в інших словниках

1. провинник — прови́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. провинник — ПРОВИ́ННИК, а, ч. Те саме, що винува́тець. Трибунали судили тяжчих провинників дуже часто (І. Франко); Почали розшукувати провинників та допитуватись, хто з парубків ходив на засідки на старшину (І. Нечуй-Левицький); // Пустун, шибеник. Словник української мови у 20 томах
3. провинник — ВИНУВА́ТЕЦЬ (той, хто вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь), ВИ́ННИЙ, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИК. Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Ю. Словник синонімів української мови
4. провинник — Прови́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. провинник — ПРОВИ́ННИК, а, ч. Те саме, що винува́тець. Трибунали судили тяжчих провинників дуже часто (Фр., VIII, 1952, 100); Почали розшукувати провинників та допитуватись, хто з парубків ходив на засідки на старшину (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
6. провинник — Провинник, -ка м. Виновникъ, провинившійся. Провинників-парубків посадили в холодну. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка