проволікати
проволіка́ти
-аю, -аєш, недок., проволокти, -очу, -очеш, проволочити, -лочу, -лочиш, док.
1》 перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін.
|| тільки док. Волокти якийсь час.
2》 перех. і неперех., заст. Зволікати (у 4, 5 знач.).
3》 перех., перен., розм. Затримувати, уповільнювати перебіг, здійснення чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проволікати — проволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- проволікати — ПРОВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ПРОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док. 1. кого, що. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- проволікати — ЗВОЛІКА́ТИ з чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ що, з чим і без додатка, БАРИ́ТИСЯ з чим і без додатка, ЗВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ що і без додатка, розм., МАРУ́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
- проволікати — Проволіка́ти, -ліка́ю, -ліка́єш; проволокти́, -лочу́, -ло́чеш, -ло́чуть; проволі́к, -волокла́, -волокли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проволікати — ПРОВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ПРОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док. 1. перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. Словник української мови в 11 томах