1. Словник української мови в 11 томах

проволікати

ПРОВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ПРОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док.

1. перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін.

Паровоз, важко чахкаючи, проволік мимо нас ешелон з будівельними матеріалами (Смолич, День.., 1950, 67);

Мовчки проволік [Мирон] завмерлого Скаміну до порога і двічі вдарив ногою в двері так, що з стелі посипалась глина (Кол., Терен.., 1959, 265);

// тільки док. Волокти якийсь час.

Мусія проволокли [бандити] трохи по снігу і притиснули обличчям до обледенілого пенька (Речм., Весн. грози, 1961, 54).

2. перех. і неперех., заст. Зволікати (у 4,5 знач.).

Він не переставав держатись за сю думку: викручусь, проволочу час, збрешу, що прийду піхотою через день, через два дні, а сьогодні нізащо не поїду! (Фр., III, 1950, 416);

Кожний день, кожна ніч зближала його до страшного дня, не можна було проволікати, відтягнути (Кобр., Вибр., 1954, 196).

3. перех., перен., розм. Затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь.

По короткій боротьбі з собою він рішився взятись на спосіб, щоб тілько проволокти діло (Фр., III, 1950, 415).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проволікати — проволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проволікати — -аю, -аєш, недок., проволокти, -очу, -очеш, проволочити, -лочу, -лочиш, док. 1》 перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. || тільки док. Волокти якийсь час. 2》 перех. і неперех., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проволікати — ПРОВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ПРОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док. 1. кого, що. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. проволікати — ЗВОЛІКА́ТИ з чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ що, з чим і без додатка, БАРИ́ТИСЯ з чим і без додатка, ЗВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ що і без додатка, розм., МАРУ́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. проволікати — Проволіка́ти, -ліка́ю, -ліка́єш; проволокти́, -лочу́, -ло́чеш, -ло́чуть; проволі́к, -волокла́, -волокли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)