провчити
провчи́ти
див. проучувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провчити — провчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- провчити — о. дати пам'ятного <�пам'яткового>, показати, де раки зимують. Словник синонімів Караванського
- провчити — ПРОВЧИ́ТИ див. проу́чувати. Словник української мови у 20 томах
- провчити — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- провчити — ПРОВЧИ́ТИ див. проу́чувати. Словник української мови в 11 томах
- провчити — Провчати, -чаю, -єш сов. в. провчити, -вчу, -вчиш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. І. 180. см. проучити. Словник української мови Грінченка