1. Великий тлумачний словник сучасної мови

променистий

промени́стий

-а, -е.

1》 Який випромінює світло.

|| Пройнятий світлом; блискучий.

|| Щедрий на сонце; сонячний.

|| перен. Життєрадісний, сяючий (про людину).

|| перен. Сповнений внутрішнього сяйва (про очі, погляд, обличчя і т. ін.).

|| перен. Радісний, щасливий (про долю, сучасне, майбутнє і т. ін.).

|| перен. Який западає в душу (про слово); проникливий.

|| перен. Який вражає (про красу); сліпучий.

2》 Те саме, що променеподібний.

|| Який має променеподібну структуру.

Променисті гриби — те саме, що актиноміцети.

3》 спец. Який виникає внаслідок випромінювання (про енергію).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. променистий — промени́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. променистий — (- світло) осяйний, поет. світосяйний; (- зорю) блискучий; (день) соняшний; (- людину) сонцелюбний, життєрадісний, сов. сяючий; (- долю) радісний, щасливий; (- слово) проникливий; (- красу) сліпучий; (- зморшки) сов. променеподібний; (- енергію) променевий; променястий. Словник синонімів Караванського
  3. променистий — див. світлий Словник синонімів Вусика
  4. променистий — ПРОМЕНИ́СТИЙ, а, е. 1. Який випромінює світло. Сонце вже спускалось за гору і горіло променистим огнем (Панас Мирний); За Дніпром світало. На темному небі стояли зорі. Словник української мови у 20 томах
  5. променистий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. Словник синонімів української мови
  6. променистий — Промени́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. променистий — ПРОМЕНИ́СТИЙ, а, е. 1. Який випромінює світло. Сонце вже спускалось за гору і горіло променистим огнем (Мирний, І, 1954, 68); За Дніпром світало. На темному небі стояли зорі. Словник української мови в 11 томах
  8. променистий — Променистий, -а, -е = промінистий. Веселого променистого ранку. МВ. ІІ. 147. Словник української мови Грінченка