променистий

ПРОМЕНИ́СТИЙ, а, е.

1. Який випромінює світло.

Сонце вже спускалось за гору і горіло променистим огнем (Панас Мирний);

За Дніпром світало. На темному небі стояли зорі. У цю передсвітанкову годину вони горіли ще яскравіше, ніж уночі, променисті, світлі, ясно-зелені, аж палахкотіли, переливались, мінились високо вгорі (С. Скляренко);

Сонце, палке й променисте, У кожнім віконці сія... (В. Бичко);

* Образно. Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! (М. Рильський);

// Пройнятий світлом; блискучий.

Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка);

Повітря навкруги здавалось не сірим, не похмурим, як восени, а майже білястим, променистим (О. Гончар);

// Щедрий на сонце; сонячний.

Якого-небудь веселого, променистого ранку або тихого темного вечора вона як оживіє, – такими ревними, гіркими сльозами обіллється! (Марко Вовчок);

У променисті теплі дні Жита, як лози, в полі новім (М. Шпак);

Йде весна, весела, промениста (М. Гірник);

// перен. Життєрадісний, осяйний (про людину).

– Петровичу, просимо до кумпаніїї! – загукала молода хазяйка, вся промениста з радощів і вже трохи причепурена по-святочному (Дніпрова Чайка);

Мила Юлька! Ну й причепилося це ненароком почуте ім'я. Вп'ялося в пам'ять. Дуже вже воно личить цій променистій жіночці (Л. Дмитерко);

Дарина вийшла з кімнати, несподівано така щаслива й промениста, що Марта аж очам не повірила, побачивши її на сходах (В. Собко);

// перен. Сповнений внутрішнього сяйва (про очі, погляд, обличчя і т. ін.).

– Ти моя. Тоді її очі раптом розкидають свою променисту безодню, готову мене поглинуть, і твердо говорять: – Твоя (М. Коцюбинський);

Обличчя дівчини стало таким же променистим і натхненним, як і в хвилини змагання (В. Собко);

– Ну, череднички! Час і до роботи, – обняла променистим поглядом своїх дівчат радісна Настя (І. Цюпа);

// перен. Радісний, щасливий (про долю, сучасне, майбутнє і т. ін.).

Нехай зимою злючою Вона [земля] спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні. Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай, – То й долі променистої Зазнає рідний край! (М. Вороний);

// перен. Який западає в душу (про слово); проникливий.

Променисте слово;

// перен. Який вражає (про красу); сліпучий.

Промениста краса.

2. Те саме, що променеподі́бний.

Її зеленкуваті очі в червоних повіках оточались колом променистих зморщок задоволення (М. Коцюбинський);

В променистих зморшках біля очей і навколо уст враз проти сонця замерехтіли, заіскрилися зерна вогкого піску (М. Стельмах);

// Який має променеподібну структуру.

* Образно. Променистий гобелен.

3. спец. Який виникає внаслідок випромінювання (про енергію).

Величезна .. кількість променистої енергії гине марно, нагріваючи піски пустель, і потім розсіюється в світовому просторі (з наук.-попул. літ.);

Кількість променистої енергії, що надходить на поверхню Землі, обмежена (з наук. літ.).