променистий

ПРОМЕНИ́СТИЙ, а, е.

1. Який випромінює світло.

Сонце вже спускалось за гору і горіло променистим огнем (Мирний, І, 1954, 68);

За Дніпром світало. На темному небі стояли зорі. У цю передсвітанкову годину вони горіли ще яскравіше, ніж уночі, променисті, світлі, ясно-зелені, аж палахкотіли, переливались, мінились високо вгорі (Скл., Святослав, 1959, 639);

Сонце, палке й променисте, У кожнім віконці сія… (Бичко, Вогнище, 1959, 19);

*Образно. Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! (Рильський, II, 1960, 179);

// Пройнятий світлом; блискучий.

Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Л. Укр., І, 1951, 79);

Повітря навкруги здавалось не сірим, не похмурим, як восени, а майже білястим, променистим (Гончар, III, 1959, 307);

// Щедрий на сонце; сонячний.

Якого-небудь веселого, променистого ранку або тихого темного вечора вона як оживіє, — такими ревними, гіркими сльозами обіллється! (Вовчок, І, 1955, 223);

У променисті теплі дні Жита, як лози, в полі новім (Шпак, Вибр., 1952, 127);

Йде весна, весела, промениста (Гірник, Стартують.., 1963, 28);

// перен. Життєрадісний, сяючий (про людину).

— Петровичу, просимо до кумпаніїї! — загукала молода хазяйка, вся промениста з радощів і вже трохи причепурена по-святочному (Дн. Чайка, Тв., 1960, 118);

Мила Юлька! Ну й причепилося це ненароком почуте ім’я. Вп’ялося в пам’ять. Дуже вже воно личить цій променистій жіночці (Дмит., Обпалені.., 1962, 13);

Дарина вийшла з кімнати, несподівано така щаслива й промениста, що Марта аж очам не повірила, побачивши її на сходах (Собко, Срібний корабель, 1961, 199);

// перен. Сповнений внутрішнього сяйва (про очі, погляд, обличчя і т. ін.).

— Ти моя. Тоді її очі раптом розкидають свою променисту безодню, готову мене поглинуть, і твердо говорять: — Твоя (Коцюб., II, 1955, 419);

Обличчя дівчини стало таким же променистим і натхненним, як і в хвилини змагання (Собко, Шлях.., 1948, 9);

— Ну, череднички! Час і до роботи, — обняла променистим поглядом своїх дівчат радісна Настя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 205);

// перен. Радісний, щасливий (про долю, сучасне, майбутнє і т. ін.).

Нехай зимою злючою Вона [земля] спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні. Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай, — То й долі променистої Зазнає рідний край! (Вороний, Вибр., 1959, 68);

Він [Я. Купала] любив життя, він усе своє серце віддав нашій променистій сучасності (Рильський, III, 1956, 400);

// перен. Який западає в душу (про слово); проникливий.

Нексе! Славний комуністе. Світ захоплений тобою. Словом щирим, променистим Ти готуєш поле бою (Підс., Героїка, 1951, 202);

// перен. Який вражає (про красу); сліпучий.

Найбільше зачарувала мене станція «Університет». Велична монументальна постать Леніна, — того, з чиїм іменем нерозривно пов’язана радість нинішнього дня і промениста краса завтрашнього (Рильський, Веч. розмови, 1964, 10).

2. Те саме, що променеподі́бний.

Її зеленкуваті очі в червоних повіках оточались колом променистих зморщок задоволення (Коцюб., І, 1955, 407);

В променистих зморшках біля очей і навколо уст враз проти сонця замерехтіли, заіскрилися зерна вогкого піску (Стельмах, II, 1962, 206);

// Який має променеподібну структуру.

*Образно. Поглянь, товаришу,.. Як полтавчанка вишива На променистім гобелені Портрет того, чий світлий геній —зоря найкраща світова (Рильський, І, 1956, 339).

3. спец. Який виникає внаслідок випромінювання (про енергію).

В наш час на супутниках та міжпланетних станціях встановлюються генератори, що використовують променисту енергію Сонця та різноманітні хімічні реакції (Знання.., 11, 1965, 18);

Величезна.. кількість променистої енергії гине марно, нагріваючи піски пустель, і потім розсіюється в світовому просторі (Бесіди про всесвіт, 1953, 99);

Кількість променистої енергії, що надходить на поверхню Землі, обмежена (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 386).