пронія
про́нія
-ї, ж., іст.
У візантійському праві – довічне надання державних податків, що стягувалися з певної території.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пронія — ПРО́НІЯ, ї, ж., іст. У Візантії XI – XV ст. пожиттєве або спадкове імператорське пожалування світській особі або монастирю від збору державних податків з певних територій, а з XIII ст. також і земельних угідь. Словник української мови у 20 томах