психічний

психі́чний

-а, -е.

1》 Прикм. до психіка.

|| Який стосується психіки.

|| Пов'язаний з внутрішнім світом людини, її настроєм, почуттями тощо; душевний.

|| Пов'язаний із порушенням психіки.

Психічна атака — атака, що розрахована на пригнічення психіки і волі противника і вносить паніку в його ряди.

Психічна дисоціація — порушення внутрішнього зв'язку, послідовності та погодженості психічних процесів.

Психічне навантаження — навантаження стосовно психічних функцій людини, яке полягає в прийомі та переробці інформації.

Психічне розщеплення — порушення єдності психічної діяльності у вигляді розпаду логічної і змістовної єдності розумових процесів.

Психічний розпад — глибоке порушення психічної діяльності, яке характеризується повною зупинкою всіх розумових процесів.

Психічний склад; Психічна організація — а) особливості психіки певної людини; б) особливості психіки людей певної нації, які склались у процесі історичного розвитку.

Психічний стан — а) ознаки психічної діяльності, які характеризують її в даний час; б) (у психіатрії) сукупність ознак психічного розладу.

Психічні процеси — окремі прояви психічної діяльності людини, що умовно виділяються як самостійні об'єкти дослідження.

Психічні хвороби — розлади психіки людини, що виявляються у втраті здатності правильно відображати навколишній світ і реагувати на нього.

2》 у знач. ім. психічне, -ного, с. Те саме, що психіка.

3》 у знач. ім. психічний, -ного, ч.; психічна, -ної, ж., розм. Людина з хворою психікою.