п'ятка
п'я́тка
I -и, ж.
1》 Те саме, що п'ята 1).
2》 Нижній кінець, задній бік, кінець, опорна частина чого-небудь, іноді місце з'єднання з чимсь.
|| Верхній кут приклада рушниці.
II -и, ж.
1》 діал. П'ятірка.
2》 розм. Купка з п'яти снопів, складених на полі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- п'ятка — П'я́тка: — банкнот: п'ять австрійських ринських [I] — п'ять ринських, австрійська монета [24] — п'ять ринських, колишня австрійська монета [IX] — п'ять ринських [IV] Словник з творів Івана Франка
- п'ятка — п'я́тка 1 іменник жіночого роду п'ята п'я́тка 2 іменник жіночого роду п'ятірка діал. Орфографічний словник української мови
- п'ятка — П'Я́ТКА¹, и, ж. 1. Те саме, що п'ята́. 1. Махне [Еней] мечем – врагів десятки Лежать, повиставлявши п'ятки (І. Котляревський); Босоніж ішла ж [Світлана]... Нили п'ятки опухлі... Терпіла (І. Нехода). Словник української мови у 20 томах
- п'ятка — п'я́тка вул. долоня (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- п'ятка — (-и) ж. 1. нарк. Недокурок цигарки з марихуаною, де найбільша концентрація наркотику. БСРЖ, 495. 2. жрм. П'ятирічний термін ув'язнення. Оксані Мешко у 1981 п'ятку дали (Запис 1992 р.). Словник жарґонної лексики української мови
- п'ятка — П'я́тка, -ки ж. 1) Пятка. 2) Кучка въ пять сноповъ сложенная въ полѣ. Місцями і женці біліли, і копи вже стояли, а більш того, що п'ятки. Св. Л. 45. 3) Пять гульденовъ, пять рублей (въ одной монетѣ или ассигнація). Желех. Екат. г. 4) Пятерка въ картахъ. Словник української мови Грінченка