п'ятка
П'я́тка, -ки
ж.
1) Пятка.
2) Кучка въ пять сноповъ сложенная въ полѣ. Місцями і женці біліли, і копи вже стояли, а більш того, що п'ятки. Св. Л. 45.
3) Пять гульденовъ, пять рублей (въ одной монетѣ или ассигнація). Желех. Екат. г.
4) Пятерка въ картахъ.
5) У пчелъ: ячейка матки, маточникъ. Бджоли у п'ятку назілки кидають. Лебед. у.
6) Задняя часть косы около рукоятки. Шух. І. 169. см. коса.
7) Нижній конецъ задняго столба воротъ, то-же въ дверяхъ, ходящихъ не на петляхъ. Двері на п'ятці.
8) Задняя часть ружейнаго приклада, та, которой прикладъ упирается въ землю. Шух. І. 229.
9) Часть веретена. см. веретено 1.
10) Часть сапіни (см. сапіна). Шух. І. 176.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- п'ятка — П'я́тка: — банкнот: п'ять австрійських ринських [I] — п'ять ринських, австрійська монета [24] — п'ять ринських, колишня австрійська монета [IX] — п'ять ринських [IV] Словник з творів Івана Франка
- п'ятка — п'я́тка 1 іменник жіночого роду п'ята п'я́тка 2 іменник жіночого роду п'ятірка діал. Орфографічний словник української мови
- п'ятка — I -и, ж. 1》 Те саме, що п'ята 1). 2》 Нижній кінець, задній бік, кінець, опорна частина чого-небудь, іноді місце з'єднання з чимсь. || Верхній кут приклада рушниці. II -и, ж. 1》 діал. П'ятірка. 2》 розм. Купка з п'яти снопів, складених на полі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- п'ятка — П'Я́ТКА¹, и, ж. 1. Те саме, що п'ята́. 1. Махне [Еней] мечем – врагів десятки Лежать, повиставлявши п'ятки (І. Котляревський); Босоніж ішла ж [Світлана]... Нили п'ятки опухлі... Терпіла (І. Нехода). Словник української мови у 20 томах
- п'ятка — п'я́тка вул. долоня (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- п'ятка — (-и) ж. 1. нарк. Недокурок цигарки з марихуаною, де найбільша концентрація наркотику. БСРЖ, 495. 2. жрм. П'ятирічний термін ув'язнення. Оксані Мешко у 1981 п'ятку дали (Запис 1992 р.). Словник жарґонної лексики української мови