1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ракета

раке́та

-и, ж.

1》 Наповнений піротехнічною сумішшю снаряд, який при спалахуванні злітає високо в повітря; використовується для світлової сигналізації, освітлення місцевості, феєрверків і т. ін.

2》 Літальний апарат або пристрій з реактивним двигуном.

|| військ. Бойовий снаряд, який приводиться в рух реактивною силою.

Балістична ракета — ракета, що долає частину шляху після припинення роботи її двигуна по балістичній траєкторії.

Бойова ракета — безпілотний керований (крилаті ракети) або некерований на траєкторії (балістичні ракети) літальний апарат, що здійснює політ під дією реактивної сили і признач. для доставки бойової частини ракети до цілі.

3》 Невелике судно на підводних крилах, яке рухається з великою швидкістю.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ракета — раке́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ракета — [ракета] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  3. ракета — РАКЕ́ТА, и, ж. 1. Наповнений піротехнічною сумішшю снаряд, який при спалахуванні злітає високо в повітря; використовується для світлової сигналізації, освітлення місцевості, феєрверків і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. ракета — И, ж. Сигарета з марихуаною. Забити ракету. Словник сучасного українського сленгу
  5. ракета — раке́та (нім. Rakete, з італ. rocchetto – котушка, від rocca – веретено) 1. Літальний безкрилий апарат або пристрій (снаряд) з ракетним двигуном. 2. Снаряд, застосовуваний для фейерверків, сигналізації, освітлення місцевості тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ракета — Літаючий об'єкт з ракетним двигуном; розрізняють бойові (для перенесення боєзарядів), ракети-носії (космічні) — для космічних польотів і виведення на орбіту космічних кораблів, стартові (напр., для старту косм. кораблів багаторазового використання), дослідницькі (метеорологічні). Універсальний словник-енциклопедія
  7. ракета — Раке́та, -ти; -ке́ти, -ке́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ракета — РАКЕ́ТА, и, ж. 1. Наповнений піротехнічною сумішшю снаряд, який при спалахуванні злітає високо в повітря; використовується для світлової сигналізації, освітлення місцевості, фейєрверків і т. ін. Словник української мови в 11 томах