1. Великий тлумачний словник сучасної мови

реквірент

реквіре́нт

-а, ч., фін.

Тримач векселя, який звертається до якогось уповноваженого органу (напр., нотаріального) з вимогою опротестувати вексель.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквірент — реквіре́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. реквірент — РЕКВІРЕ́НТ, а, ч., фін. Векселетримач, який звертається до нотаріального чи іншого уповноваженого органу з вимогою опротестувати вексель. Словник української мови у 20 томах
  3. реквірент — реквіре́нт [від лат. requirens (requirentis) – той, що вимагає] векселедержатель, який звертається до нотаріального або іншого відповідного органу з вимогою опротестувати вексель. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. реквірент — рос. реквирент (від латин. requirens — вимагаючий) — власник векселя, що звертається у судові інстанції з вимогою опротестувати вексель. Eкономічна енциклопедія