1. Словник української мови у 20 томах

реквірент

РЕКВІРЕ́НТ, а, ч., фін.

Векселетримач, який звертається до нотаріального чи іншого уповноваженого органу з вимогою опротестувати вексель.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквірент — реквіре́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. реквірент — -а, ч., фін. Тримач векселя, який звертається до якогось уповноваженого органу (напр., нотаріального) з вимогою опротестувати вексель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реквірент — реквіре́нт [від лат. requirens (requirentis) – той, що вимагає] векселедержатель, який звертається до нотаріального або іншого відповідного органу з вимогою опротестувати вексель. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. реквірент — рос. реквирент (від латин. requirens — вимагаючий) — власник векселя, що звертається у судові інстанції з вимогою опротестувати вексель. Eкономічна енциклопедія