1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розганяти

розганя́ти

-яю, -яєш і розгонити, -ню, -ниш, недок., розігнати, розжену, розженеш, док., перех.

1》 Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки.

|| розм. Звільняти з роботи, служби (всіх чи багатьох).

|| перен., розм. Ліквідувати, розпускати яку-небудь організацію, установу, збори і т. ін.

2》 Примушувати зникнути, розвіятися, розсіятися (туман, темряву, хмару і т. ін.).

|| перен. Розвіювати що-небудь (сум, тугу, сумніви, переживання і т. ін.); відганяти щось (мрії, видіння і т. ін.).

3》 Поступово збільшувати швидкість руху чого-небудь. Розганяти кров.

4》 Примушувати що-небудь розтектися, розійтися по поверхні, на всі боки.

5》 розм. Збільшувати, розширювати що-небудь. Розігнати текст.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розганяти — розганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розганяти — РОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗГО́НИТИ, ню, ниш, недок., РОЗІГНА́ТИ, розжену́, розжене́ш, док., кого, що. 1. Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки. Сам вибігав [Піхтір] із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (С. Словник української мови у 20 томах
  3. розганяти — Яю, -яєш, недок., розігнати, -жену, -женеш, док. Доробляти татуювання, доводити його до великих розмірів. Розганяти дракона на спині. Словник сучасного українського сленгу
  4. розганяти — Розганя́ти, -ня́ю, -ня́єш і розго́нити, -го́ню, -го́ниш, -нять; розго́нь, -го́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розганяти — РОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗГО́НИТИ, ню, ниш, недок., РОЗІГНА́ТИ, розжену́, розжене́ш, док., перех. 1. Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки. Сам вибігав [Піхтір] із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас. Словник української мови в 11 томах
  6. розганяти — Розганяти, -няю, -єш сов. в. розігнати, розжену, -неш, гл. Разгонять, разогнать, разсѣевать, разсѣять. Вітер повіває, хмару розганяє. Чуб. V. 814. Удівоньку з душі люблю, дітей розганяю. Чуб. V. 823. Він їм тугу розганяє, хоть сам серпом нудить. Шевч. 7. Словник української мови Грінченка