розгортати

розгорта́ти

-аю, -аєш і рідко розгортувати, -ую, -уєш, недок., розгорнути, -горну, -горнеш, док., перех.

1》 Розправляти що-небудь згорнуте, зібгане.

|| Розкочувати, розмотувати що-небудь (рулон, сувій і т. ін.).

|| Розкривати пелюстки, листя (про рослини).

|| Надавати чому-небудь природної форми.

|| Розпрямляти що-небудь зігнуте, складене; витягувати.

|| Широко розставляти в сторони (руки, крила).

|| Розпускати що-небудь, напинаючи (прапор, вітрило і т. ін.).

|| перен. Робити що-небудь доступним, відкритим зорові.

2》 Розв'язувати, розкривати, розмотувати що-небудь зав'язане, загорнуте, спаковане.

|| Розкривати для письма, читання (зошит, книжку і т. ін.).

|| безос.

3》 Прокладаючи собі шлях, розштовхувати, розпихати і т. ін. кого-, що-небудь.

|| Розсовувати, розхиляти на обидва боки (гілля, стебла, кущі і т. ін.).

|| Відвертати, відкидати поли одягу.

4》 Розгрібати, розкидати що-небудь сипке.

5》 перен. Розвивати, здійснювати що-небудь (перев. у великому масштабі, широко).

6》 перен. Давати чому-небудь (здібностям, силам, таланту і т. ін.) вільно розвиватися, проявлятися.

|| Збільшуючи об'єм, поглиблюючи зміст, розширювати твір (літературний, музичний).

7》 перен. Готувати що-небудь до дії, до виконання яких-небудь функцій.

Розгортати війська — а) здійснювати мобілізацію збройних сил, створювати фронт; б) розташовувати війська на бойових позиціях.

8》 перен. Описувати, зображувати, розкривати суть чогось, розповідати про що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгортати — розгорта́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розгортати — (сувій) розвивати, розмотувати, розкручувати; (крила) розкидати, розпростувати; (книжку) розкривати; (гілля) розсувати, розводити; (пісок) розгрібати; (наступ) П. розвивати, здійснювати, інтенсифікувати; (думку) викладати; (якусь справу) о. розворушувати. Словник синонімів Караванського
  3. розгортати — [розгортатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. розгортати — РОЗГОРТА́ТИ, а́ю, ає́ш і рідко РОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док. 1. що. Розправляти що-небудь згорнуте, зібгане. Розгортала [Маланка] вишивані рушники і переводила задумливий погляд на дочку (М. Словник української мови у 20 томах
  5. розгортати — розгорта́ти / розгорну́ти па́рус. Виходити в плавання. — А ви, значить, знову в рейс? Знов розгортаєте парус? — зверталися рибалки до капітана (О. Гончар). розправля́ти (розгорта́ти) / розпра́вити (розгорну́ти) кри́ла. Фразеологічний словник української мови
  6. розгортати — РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. розгортати — Розгорта́ти, -та́ю, -та́єш; розгорну́ти, -го́рну́, -го́рнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розгортати — РОЗГОРТА́ТИ, а́ю, ає́ш і рідко РОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., перех. 1. Розправляти що-небудь згорнуте, зібгане. Розгортала [Маланка] вишивані рушники і переводила задумливий погляд на дочку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. розгортати — Розгорта́ти, -та́ю, -єш сов. в. розгорну́ти, -ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, разворотить. Взяла плаття й розгорнула. Чуб. V. 739. 2) Раскрывать, раскрыть (книгу). Ольга розгорнула книжку і почала читати. Левиц. Пов. 266. Розгорнемо другу книжечку. К. (О. Словник української мови Грінченка