1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розколотий

розко́лотий

розколений, -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розколоти.

|| розколото, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм., перен.Який розколовся (у 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розколотий — розко́лотий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розколотий — РОЗКО́ЛОТИЙ, РОЗКО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розколо́ти. Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або й розколені громом (О. Словник української мови у 20 томах
  3. розколотий — РОЗЧА́ХНУТИЙ (про дерева, гілки тощо — який розчахнувся, розколовся на частини); РОЗЧА́ХНЕНИЙ, РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛОТИЙ. Словник синонімів української мови
  4. розколотий — Розко́лений і розко́лотий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розколотий — РОЗКО́ЛОТИЙ, РОЗКО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розколо́ти. Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або й розколені громом (Коб. Словник української мови в 11 томах