розлазитися
розла́зитися
-иться і рідко розлізатися, -ається, недок., розлізтися, -зеться, док.
1》 Лізти, повзти в різні боки; розповзатися.
|| розм. Повільно розходитися в різні боки на певному просторі.
|| Розростаючись, стелитися, розстилатися по поверхні чого-небудь (про рослини).
2》 перен., розм. Втрачати виразність форм, окреслення; розпливатися.
|| Втрачаючи чіткість, ставати неясним, невиразним (про спогади, думки і т. ін.).
3》 Руйнуватися, розвалюватися.
|| Розриватися від довгого користування (про одяг, взуття і т. ін.).
4》 перен., розм. Розходитися в різні місця.
|| Переставати бути разом, розходячись або роз'їжджаючись в різні місця.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розлазитися — розла́зитися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розлазитися — див. лізти; повзти Словник синонімів Вусика
- розлазитися — РОЗЛА́ЗИТИСЯ, иться і рідко РОЗЛІЗА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗЛІ́ЗТИСЯ, зеться, док. 1. Лізти, повзти в різні боки; розповзатися. Віджили хрущі в хлоп'ячих руках, розлазяться, літають, бринять, немов рій бджіл снується коло дуба (С. Словник української мови у 20 томах
- розлазитися — РОЗПАДА́ТИСЯ (руйнуватися, поділятися на частини, втрачати цілісність), РОЗВА́ЛЮВАТИСЯ, РОЗСИПА́ТИСЯ, ДІЛИ́ТИСЯ, ПОДІЛЯ́ТИСЯ, РОЗЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); РОЗПОВЗА́ТИСЯ (розриваючись); РОЗСКА́КУВАТИСЯ (розірвавшись, розламавшись); РОЗКЛАДА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
- розлазитися — РОЗЛА́ЗИТИСЯ, иться і рідко РОЗЛІЗА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗЛІ́ЗТИСЯ, зеться, док. 1. Лізти, повзти в різні боки; розповзатися. Віджили хрущі в хлоп’ячих руках, розлазяться, літають, бринять, немов рій бджіл снується коло дуба (Ков., Світ.. Словник української мови в 11 томах
- розлазитися — Розла́зитися, -жуся, -зишся сов. в. розлізтися, -зуся, -зешся, гл. 1) Разлѣзаться, разлѣзтьcя, разойтись. Розлізлись як руді миші. Ном. № 1880. 2) Расползаться, расползтись, порваться. Треба йти на ярмарок, а чоботи зовсім розлізлись. Левиц. І. 74. Словник української мови Грінченка