розпорядник
розпоря́дник
-а, ч.
Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього.
|| Володар, власник чого-небудь; господар.
|| Рушійна сила чого-небудь.
Розпорядник кредиту — керівник підприємства, установи, організації, уповноважений розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпорядник — розпоря́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- розпорядник — див. керівник; хазяїн Словник синонімів Вусика
- розпорядник — Керівник, господар, див. директор, шеф, принципал Словник чужослів Павло Штепа
- розпорядник — РОЗПОРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за це. Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (З. Тулуб); Це був природний, справжній розпорядник танців (І. Словник української мови у 20 томах
- розпорядник — РОЗПОРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього. Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 485); Це був природний... Словник української мови в 11 томах
- розпорядник — рос. распорядитель 1. Організатор, керуючий. 2. Особа або організація, яка за рішенням суду несе відповідальність за збереження і розподілення активів і зобов'язань померлого, який не залишив заповіту. Eкономічна енциклопедія