розпорядник

РОЗПОРЯ́ДНИК, а, ч.

Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за це.

Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (З. Тулуб);

Це був природний, справжній розпорядник танців (І. Микитенко);

Ігор Скворчик, головний розпорядник вечора, вийшов на сцену (В. Собко);

Він був розпорядником у всіх важливих справах (з наук.-попул. літ.);

// Володар, власник чого-небудь; господар.

У свій час великий Менделєєв говорив, що людина не раб, а розпорядник природи (з наук.-попул. літ.);

// Начальник, керівник.

– Не хвилюйтеся. Бачите, вийшла диспропорція. На одного виконавця припадає півтора розпорядника (А. Крижанівський);

На зупинках збилися натовпи, люди чортихалися, сварили недбайливих розпорядників з автопарків (Ю. Щербак);

// Рушійна сила чого-небудь.

Акустичну механіку людського голосового апарату здійснює система органів дихання під загальним регулюючим впливом кори головного мозку, що є розпорядником процесів діяльності всього організму (з наук. літ.).

(1) Розпоря́дник креди́ту – керівник підприємства, установи, організації, уповноважений розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.