1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розпучливо

розпу́чливо

діал.

Присл. до розпучливий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпучливо — розпу́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. розпучливо — РОЗПУ́ЧЛИВО. Присл. до розпу́чливий. – Якщо ти не хочеш втікати, – вигукнув він розпучливо, – то візьми цю шаблю й вбий мене!.. (М. Старицький); – Боже, боже, боже! – зойкнула Марія і вдарила розпучливо долоню об долоню (О. Словник української мови у 20 томах
  3. розпучливо — РОЗПУ́ЧЛИВО, діал. Присл. до розпу́чливий. — Якщо ти не хочеш втікати, — вигукнув він розпучливо, — то візьми цю шаблю й вбий мене!.. (Стар., Облога.., 1961, 88); — Боже, боже, боже! — зойкнула Марія і вдарила розпучливо долоню об долоню (Коб. Словник української мови в 11 томах