розпучливо
РОЗПУ́ЧЛИВО.
Присл. до розпу́чливий.
– Якщо ти не хочеш втікати, – вигукнув він розпучливо, – то візьми цю шаблю й вбий мене!.. (М. Старицький);
– Боже, боже, боже! – зойкнула Марія і вдарила розпучливо долоню об долоню (О. Кобилянська);
– Ти борись, не давайся... – розпучливо дивився він їй у вічі (І. Микитенко);
А потім над усім – зринув і став перед очима син сонячного Палермо.., і забриніло розпучливо-поривно: “Аванті!” (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпучливо — розпу́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- розпучливо — діал. Присл. до розпучливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпучливо — РОЗПУ́ЧЛИВО, діал. Присл. до розпу́чливий. — Якщо ти не хочеш втікати, — вигукнув він розпучливо, — то візьми цю шаблю й вбий мене!.. (Стар., Облога.., 1961, 88); — Боже, боже, боже! — зойкнула Марія і вдарила розпучливо долоню об долоню (Коб. Словник української мови в 11 томах